жереб

Значення в інших словниках

1. жереб — же́реб 1 іменник чоловічого роду жеребок же́реб 2 іменник чоловічого роду, істота жеребець рідко Орфографічний словник української мови
2. жереб — I -а, ч. 1》 Те саме, що жеребок 1). Сліпий жереб. 2》 перен.Життєвий шлях і те, що на ньому виникає, створюється життєвими обставинами, з чим людина зустрічається і т. ін.; доля. Випав жереб — судилося, було призначено. II -а, ч., рідко. Те саме, що жеребець. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жереб — жеребо́к (же́реб) ки́нуто, книжн. Остаточне рішення прийнято, вирішальний крок у якій-небудь справі, в якомусь заході і т. ін. зроблено. (Ральф:) Справа ясна, і жеребок кинуто. Ходімо, Гібсон (В. Собко); (Інгігерда:) Так... жереб кинуто... Що обіцяє він? (І. Кочерга). Фразеологічний словник української мови
4. жереб — ДО́ЛЯ (хід подій, напрям життєвого шляху людини, обставини її життя), ТАЛА́Н, ЖЕ́РЕБ, ЩА́СТЯ фольк., СУДЬБА́ розм., ФОРТУ́НА розм., ПЛАНЕ́ТА розм., заст., ПЛАНИ́ДА розм., заст., УДІ́Л заст., уроч., ПАЙ заст. Ой погляну я на поле, — Поле чистеє дріма... Словник синонімів української мови
5. жереб — Же́реб, -ба, -бові; же́реби, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. жереб — ЖЕ́РЕБ¹ , а, ч. 1. Те саме, що жеребо́к 1. Ідучи, раз у раз зустрівалися з хлопцями, що верталися веселі або смутні, дивлячись по тому, хто який жереб узяв (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах