загадувати
Задумувати, плянувати; (кому) веліти, давати наказ <�завдання>, наказувати; (загадку) пропонувати, завдавати; (що буде) ворожити, фр. віщувати.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загадувати — зага́дувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- загадувати — див. веліти Словник синонімів Вусика
- загадувати — -ую, -уєш, недок., загадати, -аю, -аєш, док. 1》 неперех. Намагатися знайти відповідь на що-небудь задумане за якимись прикметами або ворожачи на картах, воскові і т. ін.; ворожити. 2》 перех. і без додатка, зі спол. щоб, з прийм. до, на, з інфін., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загадувати — ВОРОЖИ́ТИ (вгадувати що-небудь на картах, воску, по долоні і т. ін.), ГАДА́ТИ заст.; ЗАГА́ДУВАТИ (намагатися знайти відповідь за якимись прикметами). — Коли я була маленькою, то до нас зайшла ворожка-циганка і ворожила мені, що я буду щаслива (В. Словник синонімів української мови
- загадувати — Зага́дувати, -дую, -дуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- загадувати — ЗАГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. неперех. Намагатися знайти відповідь на що-небудь задумане за якимись прикметами або ворожачи на картах, воскові і т. ін.; ворожити. Словник української мови в 11 томах
- загадувати — Загадувати, -дую, -єш сов. в. загада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Задумывать, задумать, затѣвать, затѣять. Загадали козаченьки в похід опівночі. Чуб. V. 1006. Чого не загадає! І гомонить, і пустує. МВ. ІІ. Словник української мови Грінченка