1. Словник української мови Грінченка

загадувати

Загадувати, -дую, -єш

сов. в. загада́ти, -да́ю, -єш, гл.

1) Задумывать, задумать, затѣвать, затѣять. Загадали козаченьки в похід опівночі. Чуб. V. 1006. Чого не загадає! І гомонить, і пустує. МВ. ІІ. 9.

2) Приказывать, приказать дѣлать, сдѣлать распоряженіе, заказывать, заказать. Загадай дурному Богу молиться, він і лоб розіб'є. Ном. № 6576. Загадав татарин татарці пару коней сідлати. Хиба я тобі загадав море випити? Ном. № 13722. Загадали йому хорошенько грати, а парубку з дівчиною скакати. Мет. 161. Штирі хлопці варти дали, ще й коників загадали. Чуб. V. 983.

3) Загадывать, загадать. Загадують, чия (вишня) зацвіте, той житиме рік. Грин. І. 15. загада́ти загадку. Предложить, задать загадку. Загадаю загадку, закину за грядку: нехай моя загадка до літа лежить. Ном. стр. 376. Загадаю тобі три загадочки, як угадаєш — до батька пущу. Чуб. III. 190.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загадувати — зага́дувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загадувати — див. веліти Словник синонімів Вусика
  3. загадувати — Задумувати, плянувати; (кому) веліти, давати наказ <�завдання>, наказувати; (загадку) пропонувати, завдавати; (що буде) ворожити, фр. віщувати. Словник синонімів Караванського
  4. загадувати — -ую, -уєш, недок., загадати, -аю, -аєш, док. 1》 неперех. Намагатися знайти відповідь на що-небудь задумане за якимись прикметами або ворожачи на картах, воскові і т. ін.; ворожити. 2》 перех. і без додатка, зі спол. щоб, з прийм. до, на, з інфін., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. загадувати — ВОРОЖИ́ТИ (вгадувати що-небудь на картах, воску, по долоні і т. ін.), ГАДА́ТИ заст.; ЗАГА́ДУВАТИ (намагатися знайти відповідь за якимись прикметами). — Коли я була маленькою, то до нас зайшла ворожка-циганка і ворожила мені, що я буду щаслива (В. Словник синонімів української мови
  6. загадувати — Зага́дувати, -дую, -дуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. загадувати — ЗАГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. неперех. Намагатися знайти відповідь на що-небудь задумане за якимись прикметами або ворожачи на картах, воскові і т. ін.; ворожити. Словник української мови в 11 томах