заробляти
Мати заробіток, запрацьовувати, (самостійно) іти на свій хліб, (за вік) дороблятися; (на боці) підробляти, халтурити; (кару) заслужувати чого; ЖМ. мати зиск, багатіти; док. ЗАРОБИТИ, (важко) загорювати, з. випрацювати.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заробляти — див. дбати Словник синонімів Вусика
- заробляти — -яю, -яєш, недок., заробити, -роблю, -робиш; мн. зароблять; док. 1》 перех. і рідко неперех. Працюючи, набувати права на одержання плати або одержувати плату за виконувану роботу. || Здобувати що-небудь завдяки праці. || на кого – що. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заробляти — заробля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заробляти — ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ (ВРОБЛЯ́ТИ) розм., ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИ рідко; ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПІДРОБЛЯ́ТИ (ПІДРО́БЛЮВАТИ) (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ... Словник синонімів української мови
- заробляти — Заробля́ти, -бля́ю, -бля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заробляти — ЗАРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. заро́блять; док. 1. перех. і рідко неперех. Працюючи, набувати права на одержання плати або одержувати плату за виконувану роботу. По копійці заробляла, Копу назбирала. Словник української мови в 11 томах
- заробляти — Заробля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. зароби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Зарабатывать, заработать. МВ. ІІ. 7. Тиждень козак заробляє, за один день пропиває. Макс. Що заробила? — Кусок сала. Чуб. III. 108. 2) Заслуживать, заслужить. Словник української мови Грінченка