застигати

Значення в інших словниках

1. застигати — застига́ти 1 дієслово недоконаного виду твердіти; холонути; зупинятися застига́ти 2 дієслово недоконаного виду заставати; захоплювати зненацька рідко Орфографічний словник української мови
2. застигати — I -аю, -аєш, недок., застигнути і застигти, -гну, -гнеш; мин. ч. застиг, -ла, -ло і рідко застигнув, -нула, -нуло; док. 1》 тільки 3 ос. Твердіти або згущуватися під час охолодження. || Замерзаючи, утворювати шар льоду (про воду). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. застигати — кров холо́не (крижані́є, застига́є) / захоло́ла (засти́гла) у жи́лах. Кому-небудь дуже страшно, моторошно, тривожно і т. ін. Не переказати тобі, товаришу, усіх нещасть .. Як згадаю — кров у жилах холоне (В. Фразеологічний словник української мови
4. застигати — ГУ́СНУТИ (ставати густим), ГУСТІ́ТИ, ЗГУ́ЩУВАТИСЯ, ЗГУЩА́ТИСЯ, ЗАГУСА́ТИ, ГУСТІ́ШАТИ (ставати густішим); В'Я́ЗНУТИ (ставати в'язким); ЗАСТИГА́ТИ (охолоджуючись); ЗАПІКА́ТИСЯ, СПІКА́ТИСЯ, СКИПА́ТИСЯ, ЗГОРТА́ТИСЯ (про кров, сльози — братися згустком)... Словник синонімів української мови
5. застигати — Застига́ти, -га́ю, -га́єш; засти́гнути і засти́гти, -сти́гну, -гнеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. застигати — ЗАСТИГА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗАСТИ́ГНУТИ і ЗАСТИ́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. засти́г і рідко засти́гнув, ла, ло; док. 1. тільки 3 ос. Твердіти або згущуватися під час охолодження. Словник української мови в 11 томах
7. застигати — Застига́ти, -га́ю, -єш сов. в. застигти, -гну, -неш, гл. 1) Застывать, застыть. аж йому в литках застигло. Испугался. Ном. № 9336. 2) Застигать, застичь. Терпи, доню, неволеньку, поки смерть застигне. Чуб. V. 629. Словник української мови Грінченка