зойк

Значення в інших словниках

1. зойк — зойк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. зойк — див. звучання; крик Словник синонімів Вусика
3. зойк — -у, ч. Голосний, несамовитий крик (перев. як вираз жаху, відчаю, благання допомоги і т. ін.). || Жалібний стогін. || Крик, квиління (птахів). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зойк — КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
5. зойк — Зойк, зо́йку, у -ку; зо́йки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зойк — ЗОЙК, у, ч. Голосний, несамовитий крик (перев. як вираз жаху, відчаю, благання допомоги і т. ін.). Незабаром у нічній тиші залунали крики і зойки людей, яких убивали (Мак., Вибр., 1956, 538); — Ляга-а-й! — пролунав хрипкий зойк. Офіцери впали.. Словник української мови в 11 томах
7. зойк — Зойк, -ку м. Вопль, стенаніе, стонъ. А у касарні гомін, зойк. Федьк. Пов. Словник української мови Грінченка