зойк
Зойк, -ку
м. Вопль, стенаніе, стонъ. А у касарні гомін, зойк. Федьк. Пов.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зойк — зойк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- зойк — див. КРИК. Словник синонімів Караванського
- зойк — див. звучання; крик Словник синонімів Вусика
- зойк — -у, ч. Голосний, несамовитий крик (перев. як вираз жаху, відчаю, благання допомоги і т. ін.). || Жалібний стогін. || Крик, квиління (птахів). Великий тлумачний словник сучасної мови
- зойк — КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
- зойк — Зойк, зо́йку, у -ку; зо́йки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зойк — ЗОЙК, у, ч. Голосний, несамовитий крик (перев. як вираз жаху, відчаю, благання допомоги і т. ін.). Незабаром у нічній тиші залунали крики і зойки людей, яких убивали (Мак., Вибр., 1956, 538); — Ляга-а-й! — пролунав хрипкий зойк. Офіцери впали.. Словник української мови в 11 томах