зойк
ЗОЙК, у, ч. Голосний, несамовитий крик (перев. як вираз жаху, відчаю, благання допомоги і т. ін.).
Незабаром у нічній тиші залунали крики і зойки людей, яких убивали (Мак., Вибр., 1956, 538);
— Ляга-а-й! — пролунав хрипкий зойк. Офіцери впали.. Посипались бомби (Довж., І, 1958, 359);
І в ту ж мить бахнув постріл.. Сунули натовпом, зчинивши гвалт і ревище на все село. Крик, зойки — «рятуйте!» Аж моторошно (Головко, II, 1957, 344);
— Петре! Петре! — ридала вона, ламаючи руки,— Петре, чи ти чуєш мій зойк, мою муку? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 163);
*Образно. Сцена порожніє… Бігають прожектори, немає братів, і стоїть над сценою розпачливий зойк оркестру (Ю. Янов., II, 1958, 20);
*У порівн. — Де Тася? — як зойк, вирвалось з його грудей (Дмит., Розлука, 1957, 36);
// Жалібний стогін.
Тихі зойки доносилися щораз ближче (Фр., V, 1951, 25);
// Крик, квиління (птахів).
Прибої хвиль, громади дальніх гір, чаїний зойк, роздерті вітром тучі… (Сос., Солов. далі, 1957, 143).
Значення в інших словниках
- зойк — зойк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- зойк — див. КРИК. Словник синонімів Караванського
- зойк — див. звучання; крик Словник синонімів Вусика
- зойк — -у, ч. Голосний, несамовитий крик (перев. як вираз жаху, відчаю, благання допомоги і т. ін.). || Жалібний стогін. || Крик, квиління (птахів). Великий тлумачний словник сучасної мови
- зойк — КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
- зойк — Зойк, зо́йку, у -ку; зо́йки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зойк — Зойк, -ку м. Вопль, стенаніе, стонъ. А у касарні гомін, зойк. Федьк. Пов. Словник української мови Грінченка