зупиняти

Припиняти, спиняти, перепиняти; перестрівати; (негідні дії) давати по руках; (ворога) відбивати; (мову) уривати, переривати; (відраджувати) утримувати, стримувати; (погляд) затримувати <�зосереджувати> на кому; (кров) тамувати; (очі) устромляти, упинатися <�втуплюватися> чим, не спускати чого.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

зупиняти — зупиня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
зупиняти — -яю, -яєш, недок., зупинити, -иню, -иниш, док., перех. 1》 Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось стати, спинитися. || Припиняти роботу машини, механізму тощо або підприємства і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
зупиняти — ГАЛЬМУВА́ТИ (сповільнювати або припиняти рух транспорту), ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, ЗУПИНЯ́ТИ, СПИНЯ́ТИ (до повної зупинки). — Док.: загальмува́ти, зупини́ти, спини́ти. Словник синонімів української мови
зупиняти — ЗУПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗУПИНИ́ТИ, иню́, и́ниш, док., перех. 1. Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось стати, спинитися. Я зупиняю підводу, і йдемо пішки (Коцюб., III, 1956, 137); Святослав зупиняє коня. Словник української мови в 11 томах
зупиняти — Зупиня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. зупини́ти, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить, удерживать, удержать. Да гуляла, гуляла, мати не спиняла, да тепер зупинила. Чуб. V. 542. Підбігли до його і зупинили коня. Стор. МПр. 52. Словник української мови Грінченка