кипучий

Значення в інших словниках

1. кипучий — кипу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
2. кипучий — див. запальний Словник синонімів Вусика
3. кипучий — -а, -е. 1》 Який піниться, шумує. 2》 перен. Бурхливий, діяльний, напружений, дуже активний. 3》 перен. Палкий, гарячий. 4》 діал. Доведений до точки кипіння; який кипить. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кипучий — КИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який піниться, шумує. Хвилі кипучі, вітри могучі, Вас я благаю, грудь облегчіте, Вість принесіте з рідного краю! (з народної пісні); Хто плаває, хто вглиб пірнати взявся, Хто бризкаться серед кипучих хвиль (Б. Словник української мови у 20 томах
5. кипучий — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет. Словник синонімів української мови
6. кипучий — КИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який піниться, шумує. Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями (Н.-Лев., II, 1956, 139); Немигаючими очима дивлюся в кипучу піняву води, вслухаюся в яре шипіння струмка (Збан., Доля, 1961, 6). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
7. кипучий — Кипучий, -а, -е Кипучій. Нащо мені жити на світі! крикнув Карпо і скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352. Словник української мови Грінченка