кипіти

(від нагріву) клекотіти, пінитися, закипати, ви-; (- стихії) КЛЕКОТАТИ, вирувати, бурхати, нуртувати, грати, ходити ходором; (- вино) шумувати; (- метал) топитися; (- страву) варитися; (- людей) П. хвилюватися, гарячкувати, лютувати, шаліти; п-к КИПЛЯЧИЙ, що кипить, залишений кипіти, кипучий, (казан) закипілий, (метал) розтоплений, (- море) розшалілий, клекотючий, бурхливий, розгойданий; (у чім) варений.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

кипіти — (про рідину, доведену до кипіння) клекотіти, вирувати, (стихію) нуртувати, бурхати, шаленіти// (вправно і швидко щось виконувати) кипіти на роботі. Словник синонімів Полюги
кипіти — кипі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
кипіти — I булькати, булькотати, булькотіти, википати, викип'ячуватися, докипати, докип'ячуватися, закипати, закип'ячуватися, кип'ятитися, клекотати, клекотіти, перекипати, перекип'ячуватися Фразеологічні синоніми: кипіти в ключ; кипіти ключем II див. вирувати; сердитися Словник синонімів Вусика
кипіти — [киеп’ітие] -пл'у, -пиш, -пиемо, -пиете, -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
кипіти — -плю, -пиш; мн. киплять; недок. 1》 Клекотіти, вирувати, пінитися під час нагрівання, випускаючи гарячу пару (про рідину). || безос. || Нагрівшись до 100°C, випускати пару (про посудину з рідиною). || Доходити до точки перетворення на пару; закипати. Великий тлумачний словник сучасної мови
кипіти — (молоко) боїти, збоїти Словник чужослів Павло Штепа
кипіти — КИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. кипля́ть; недок. 1. Клекотіти, вирувати, пінитися під час нагрівання, випускаючи гарячу пару (про рідину). В чорнім котлі кипить вода, дим збивається вгору, під дах, і вилітає крізь ґонти (М. Словник української мови у 20 томах
кипіти — (аж) гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Фразеологічний словник української мови
кипіти — ВАРИ́ТИСЯ (про їжу — набувати готовності під дією вогню), КИПІ́ТИ, УКИПА́ТИ (ВКИПА́ТИ), МЛІ́ТИ, ПРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), ПА́РИТИСЯ (на парі, на малому вогні). — Док.: звари́тися, укипі́ти (вкипі́ти), упрі́ти (впрі́ти). Словник синонімів української мови
кипіти — Кипі́ти, -плю́, -пи́ш, -пля́ть; кипи́, кипі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кипіти — КИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. кипля́ть; недок. 1. Клекотіти, вирувати, пінитися під час нагрівання, випускаючи гарячу пару (про рідину). В чорнім котлі кипить вода, дим збивається вгору, під дах, і вилітає крізь гонти (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
кипіти — Кипіти, -плю́, -пиш гл. 1) Кипѣть. В печі палає полум'я... кипить вечеря. Левиц. І. 5. У тих казанках киплять грішники. Стор. як у казані кипіти. Сильно i волноваться, шумѣть; сильно ссориться. На ярмарку — як у казані кипить, — такого народу. Харьк. Словник української мови Грінченка