кипіти

КИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. кипля́ть; недок.

1. Клекотіти, вирувати, пінитися під час нагрівання, випускаючи гарячу пару (про рідину).

В чорнім котлі кипить вода, дим збивається вгору, під дах, і вилітає крізь ґонти (М. Коцюбинський);

[Гаврило:] Ви ж підете спочатку в пекло і будете .. дивитись, щоб кипіла добре смола і сірка в казанах (О. Корнійчук);

– Коли вода кипить, не стромляй пальця у воду, – проказав Стан (І. Білик);

У закінчених казанах смола кипить, у смолі козаки хлюпостяться, люльки смалять, баляндрасять, регочуться (В. Дрозд);

* Образно. Земля кипить під кулями. Наче градом б'є на землю з цієї страшної ревучої хмари (Ю. Яновський);

// безос.

У казанах кипіло й варилося (із журн.);

Навколо кипіло, клекотало (І. Багряний);

// Доходити до точки перетворення на пару; закипати.

Вода кипить при 100° Цельсія, потім випаровується (з навч. літ.);

// Нагрівшись до відповідної температури, випускати пару (про посудину з рідиною).

В передпокої .. на електричній плитці кипить закрита каструлька (І. Кочерга);

Хтось побіг у суміжну юрту, де кипів самовар, і не піалу чаю, а весь самовар притяг до хворого (З. Тулуб);

Чайник кипів на вікні (В. Владко);

// Закипівши, варитися.

Риба кипіла в казані, а кругом казана на дзиґликах сиділи рибалки (І. Нечуй-Левицький);

Поки м'ясо кипить, кришимо стиглі м'яті помідори в невеличку каструльку й ставимо на вогонь (із журн.);

// Плавитися (про метал).

Кипів метал, розтоплений до краю, Летіли іскри (Я. Шпорта);

Багато разів бачив Семен Крутояр, як кипить сталь, і завжди складалося враження, ніби кипить вона по-новому (В. Собко).

2. перен. Бурхливо вирувати, бурхати, клекотіти (про холодні, не підігріті рідини).

Вода кипіла під веслами, човни тремтіли й скакали на воді, як живі (М. Коцюбинський);

Навколо плоту кипіла білим шумовинням вода (В. Петльований);

* Образно. В Ташані вода як синькою розведена, і сині хмари киплять у ній, миються гнівною хвилею, яку безупинно гонить свіжий вітер-весняк (Григорій Тютюнник);

// Шумувати (про вино, пиво та інші напої).

Вино з його іскрами било, .. струмочком кипіло (Я. Щоголів).

3. ким, чим, перен. Бути наповненим або вкритим ким-, чим-небудь, що швидко рухається, пересувається, ворушиться.

Лівий берег кипів, клекотав, ревів, скреготав тисячами моторів, гусениць, коліс (Л. Дмитерко);

Кипіло плесо рибою (І. Гончаренко);

// безос.

Навколо аж кипіло від людей (А. Дімаров).

4. перен. Бурхливо, палко виявлятися (про почуття, переживання).

У місті було тихо. Лише на базарах кипіли оголені пристрасті (І. Микитенко);

Вартовий кипить, кричить на Васю, а Вася – ніякісінької уваги (І. Багряний);

Та в мене душа кипить (В. Владко);

// чим, від чого. Бурхливо, палко відчувати, переживати що-небудь.

Хоч всі в родині кипіли злістю і завзяттям.., але ніхто не міг докладно розказати Іванові, звідки пішла ворожнеча (М. Коцюбинський);

Обидва ще кипіли ненавистю, обидва були ще напівсвідомі (Мирослав Ірчан);

Любочка, хоч і сиділа нерухомо, вся кипіла від збудження і хвилювання (В. Собко);

// перев. 3 ос. Збурюватися (перев. у 3 знач.).

Луїджі Гріті підтакував Ібрагімові, Джелал-заде незворушно записував, великий драгоман Юнус-бег перекладав, намагаючись бути спокійним, хоч усе в ньому кипіло від обурення до цього нахабного грека (П. Загребельний).

5. перен. Відбуватися, здійснюватися дуже швидко, енергійно, бурхливо.

Напрочуд грають кобзарі, Кипить шпарке весілля (П. Грабовський);

Між друзів ясночолих Кипить розмова (М. Зеров);

Коли я прибув до ставків, там уже кипіла робота (І. Багмут);

Нудьгувати їм не доводиться, життя кипить і вирує (О. Авраменко, В. Авраменко);

// Відбуватися, проходити запекло, напружено (про війну, бій, боротьбу).

Бій кипів, скрізь валялися трупи (П. Грабовський);

Даль ясна, і в голубому небі спокій, а на землі кипить війна (В. Сосюра);

Вони прийняли бій і самі вдарили на ворога, тепер кипіли береги й поле, ніде не було рятунку (С. Скляренко);

Звідси .. все ж легше опинятися в долині, там, де творчість і спогади про вересневий пором на Сіверському Дінці, за Білою Калитвою, за курганом, біля якого кипіла битва Ігоря з половцями (Є. Пашковський);

// Вирувати, клекотіти (про роботу, мітинг).

Страйк! Страйк! Площа кипить. Оповіщення Лондоном війни підіймає шанси противників Сонячної машини (В. Винниченко);

На Майдані кипить робота (Л. Костенко);

Ви заквапилися, бо вже відчули, як за вікнами починає кипіти площа (Ю. Андрухович).

6. перен. Бути дуже великим, лютим (про мороз).

Ось схопилась хуртовина, Закурилася долина, І кипить мороз у полі На просторі та на волі (Я. Щоголів);

А час линув. Кипіли морози, завивала хуртовина, царював холод (М. Коцюбинський).

◇ [Аж] гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) див. горі́ти;

(1) Аж кипи́ть – щось відбувається, здійснюється і т. ін. дуже жваво, на повну силу.

Ярмарок аж кипів. Вироюються і гомонять люди (Марко Вовчок);

Скрізь аж кипить торгівля й купівля (І. Нечуй-Левицький);

Качають сніг, втрамбовують, – робота аж кипить (Н. Забіла);

Хіба мені лякатись грозобою, Коли душа нуртує – аж кипить (І. Гнатюк);

Все кипи́ть усере́дині див. весь¹;

Кипи́ть (закипа́є, скипа́є, скипа́ється) душа́ (се́рце) / закипі́ла (скипі́ла, скипі́лася) душа́ <�Закипі́ло (скипі́ло, скипі́лося) се́рце> див. душа́;

(2) Кипи́ть як (мов, ні́би і т. ін.) у казані́ – відбувається сварка, велика суперечка і т. ін.

Квасюк проганяв старих [наймичок] так саме, як вона [дружина] молодих. І через те в їх у хаті завсігди [завжди] кипіло як у казані (Б. Грінченко);

(3) Кипі́ти в ключ (ключе́м) – бурхливо кипіти, шумувати.

Мудрий борщ кипів уже в ключ; сичав, стікаючи на черінь (О. Ільченко);

Личка червоні – не знать тільки, чи то від краски, чи від гарячої крові, що ключем кипить у палкому серці, завжди охочому – хоч половину миру обняти, тільки аби не жіночу (Панас Мирний);

Сліз гарячий струмінь лився, мов ключем кипів казан (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі);

Кипля́ть сльо́зи в (на) оча́х див. сльоза́;

(4) Ки́пнем (ки́пенем) кипі́ти:

а) здійснюватися, відбуватися дуже енергійно, з великою силою, інтенсивністю.

Кипнем кипить робота на просторих ланах за селом – за погодної днини збирають урожай (із журн.);

б) вирувати, клекотіти.

Бачим кадівби з кірцями: Вік короткий, треба жить! Хай гуде земля під нами Й Січа кипенем кипить (Я. Щоголів);

Кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипи́ть (завиру́є, занурту́є і т. ін.) [у жи́лах (у скро́нях)] див. кров;

(5) На се́рці кипи́ть чиїм, у кого – хто-небудь хвилюється, переживає і т. ін.

Я умію більше мовчати, у собі гнітити, ніж розказувати перед людьми. Що їм до того, – що на моїм серці кипить? (Панас Мирний);

При́страсті спала́хують (розпа́люються, кипля́ть і т. ін.) див. при́страсть;

(6) Як (мов, ні́би і т. ін.) в окро́пі кипи́ть – інтенсивно, жваво, енергійно виконується яка-небудь робота, здійснюється якась справа і т. ін.

Битва кипіла наче окріп в казані на здоровому жару (І. Нечуй-Левицький);

День у день тобі як в окропі кипить. Полагодив [Чіпка] хату, давай погріб обчищати (Панас Мирний).