кипіти

ВАРИ́ТИСЯ (про їжу — набувати готовності під дією вогню), КИПІ́ТИ, УКИПА́ТИ (ВКИПА́ТИ), МЛІ́ТИ, ПРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), ПА́РИТИСЯ (на парі, на малому вогні). — Док.: звари́тися, укипі́ти (вкипі́ти), упрі́ти (впрі́ти). У пузатих горщиках варився борщ із гусятиною (О. Донченко); Риба кипіла в казані (І. Нечуй-Левицький); Поки в казанку пшоно вкипало, хлопець нашвидку в дорогу лагодився (В. Мисик); Ви в доброму настрої, спокійні — і борщ мліє на плиті (з журналу); І пріла каша в чорнім казані (А. Малишко); Польова каша завжди добра. Може, через те, що не в печі упріває, а серед вільного повітря (Панас Мирний).

ВИРУВА́ТИ (про воду, течію тощо — утворювати вир, коловерть), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, КРУТИ́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУРЛИ́ТИ, ШУМУВА́ТИ, ГРА́ТИ, СТУГОНІ́ТИ, БУРУВА́ТИ рідше, БУРУ́НИТИ рідше, БУРУ́НИТИСЯ рідше, ВУ́РДИТИСЯ рідше, ЯВОРИ́ТИСЯ рідше. Дощова вода (в рівчакові) вже не просто пливе, а вирує, реве, бурхаючи піною (Ю. Яновський); Ріка клекоче, кипить, піниться, б'є хвилею об вибілілий.. зарінок (І. Чендей); (Вітровий:) Там вир великий, крутить так, що ніхто не випливе (О. Корнійчук); Дніпро неспокійно нуртував і кидався в імлі (О. Довженко); Весною він (потік) бурлить і грає водою (Григорій Тютюнник); Грає море, грає синє море (А. Малишко); Цієї ночі вона (ріка Урал) особливо тужно стугоніла, розбуркана, розтривожена навальною облогою важкого громаддя хмар (Я. Баш); Позад пароплава, буруючи, відпливали.. ясно-сині хвилі (О. Досвітній); Внизу бурунить і вирує Єнісей (Ю. Збанацький); Вода буруниться під ними (А. Шиян); Ріка внизу, під насипом, горбилася й вурдилася білим кошлатим туманом (Ю. Смолич); Дунай, Дунай! Так ось який ти! .. Вирують темні глибини, явориться вода, як на підводному камінні... (О. Гончар). — Пор. 1. бушува́ти, 3. хвилюва́тися.

ВИРУВА́ТИ (про багатьох людей — бурхливо рухатися великою масою, виявляти збудження, неспокій швидкими рухами, криками тощо), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, ШУМІ́ТИ, БУЯ́ТИ, КИПІ́ТИ рідше, БУРУВА́ТИ рідше. Дедалі дужче вирував натовп (І. Кириленко); Громада гомоніла, клекотіла, чулися жарти, регіт (Панас Мирний); Кількасотусна юрма шумить, як злива улітку (М. Коцюбинський); Навколо буяла юрба (З. Тулуб); Архієпископ підняв хрест, але людське море бурувало, кипіло (А. Хижняк).

ВИРУВА́ТИ (протікати, виявлятися на повну силу), БУЯ́ТИ, КИПІ́ТИ, ШУМІ́ТИ, ШУМУВА́ТИ. Страшно ввійти в розбите, зруйноване місто.., де так недавно вирувало і квітувало прекрасне життя (Ю. Смолич); За вікном буяла рання весна (М. Чабанівський); В аеропорту кипіло життя й серед ночі (Л. Дмитерко); Буйна молодість.. шуміла десь далеко-далеко від них (Ірина Вільде); З тобою для мене, Маріє, шумує життя золоте (В. Сосюра).

ЗБУ́ДЖУВАТИСЯ (приходити в стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИСЯ, РОЗПА́ЛЮВАТИСЯ підсил., РОЗПАЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗАПА́ЛЮВАТИСЯ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИСЯ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИСЯ підсил., РОЗІГРІВА́ТИСЯ підсил. рідше, НАЕЛЕКТРИЗО́ВУВАТИСЯ підсил., П'ЯНІ́ТИ підсил., ХМЕЛІ́ТИ підсил.; ГАРЯЧИ́ТИСЯ, ГАРЯЧКУВА́ТИ, КИП'ЯТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, ПАЛА́ТИ підсил., ПАЛЕНІ́ТИ підсил., ПАЛИ́ТИСЯ підсил. рідше (перебувати в стані збудження). — Док.: збуди́тися, схвилюва́тися, розхвилюва́тися, розпали́тися, запали́тися, розгарячи́тися, розігрі́тися, наелектризува́тися, оп'яні́ти, сп'яні́ти, захмелі́ти, охмелі́ти, розпалені́ти. Вони стали радитися, збуджуючись і запалюючись одне від одного (О. Гончар); Очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу, примушуючи його теж хвилюватися від незвіданого, але привабливого почуття (А. Шиян); Пустили на голоси: вибрали Чіпку. Далі, розгарячившись, вибрали Саєнка в губернські гласні (Панас Мирний); П'яніли дівчата, на нього глянувши, хоч він і не дивився на них (О. Ільченко); Енергійна русява Ніна Іванова гарячкувала, промовляла з запалом, намагаючись переконати своїх співбесідників (В. Собко); — Ваш Вовченко вважає, що кожна заплавна річка — болото. Він убиває наші річки, — паленів Бачура (М. Чабанівський). — Пор. нервува́тися, 1. хвилюва́тися.

КИПІ́ТИ (про рідину — випускати пару, шумувати, пінитися під час нагрівання), ВИРУВА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ (КЛЕКОТА́ТИ) підсил., КИП'ЯТИ́ТИСЯ розм. Кипить самовар (М. Коцюбинський); Було чути, як в сотах радіатора клекотіла, кип'ятилася вода (В. Логвиненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кипіти — (про рідину, доведену до кипіння) клекотіти, вирувати, (стихію) нуртувати, бурхати, шаленіти// (вправно і швидко щось виконувати) кипіти на роботі. Словник синонімів Полюги
  2. кипіти — кипі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. кипіти — (від нагріву) клекотіти, пінитися, закипати, ви-; (- стихії) КЛЕКОТАТИ, вирувати, бурхати, нуртувати, грати, ходити ходором; (- вино) шумувати; (- метал) топитися; (- страву) варитися; (- людей)... Словник синонімів Караванського
  4. кипіти — I булькати, булькотати, булькотіти, википати, викип'ячуватися, докипати, докип'ячуватися, закипати, закип'ячуватися, кип'ятитися, клекотати, клекотіти, перекипати, перекип'ячуватися Фразеологічні синоніми: кипіти в ключ; кипіти ключем II див. вирувати; сердитися Словник синонімів Вусика
  5. кипіти — [киеп’ітие] -пл'у, -пиш, -пиемо, -пиете, -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. кипіти — -плю, -пиш; мн. киплять; недок. 1》 Клекотіти, вирувати, пінитися під час нагрівання, випускаючи гарячу пару (про рідину). || безос. || Нагрівшись до 100°C, випускати пару (про посудину з рідиною). || Доходити до точки перетворення на пару; закипати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. кипіти — (молоко) боїти, збоїти Словник чужослів Павло Штепа
  8. кипіти — КИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. кипля́ть; недок. 1. Клекотіти, вирувати, пінитися під час нагрівання, випускаючи гарячу пару (про рідину). В чорнім котлі кипить вода, дим збивається вгору, під дах, і вилітає крізь ґонти (М. Словник української мови у 20 томах
  9. кипіти — (аж) гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Фразеологічний словник української мови
  10. кипіти — Кипі́ти, -плю́, -пи́ш, -пля́ть; кипи́, кипі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. кипіти — КИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. кипля́ть; недок. 1. Клекотіти, вирувати, пінитися під час нагрівання, випускаючи гарячу пару (про рідину). В чорнім котлі кипить вода, дим збивається вгору, під дах, і вилітає крізь гонти (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  12. кипіти — Кипіти, -плю́, -пиш гл. 1) Кипѣть. В печі палає полум'я... кипить вечеря. Левиц. І. 5. У тих казанках киплять грішники. Стор. як у казані кипіти. Сильно i волноваться, шумѣть; сильно ссориться. На ярмарку — як у казані кипить, — такого народу. Харьк. Словник української мови Грінченка