кипіти

(аж) гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик); Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар); Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах).

аж кипи́ть. Відбувається, здійснюється і т. ін. дуже жваво, на повну силу. Ярмарок аж кипів. Вироюються і гомонять люди (Марко Вовчок); Скрізь аж кипить торгівля й купівля (І. Нечуй-Левицький).

все кипи́ть всере́дині в кого. Хто-небудь надзвичайно знервований, схвильований або обурений. Правда, Меланія стрималася, але червоні лапчасті плями на шиї свідчили про те, що всередині у неї все кипить (Ірина Вільде).

кипи́ть (закипа́є) душа́ (се́рце) / закипі́ла (скипі́ла) душа́; скипі́ло (обкипі́ло) се́рце у кого, чия (чиє), від чого. 1. Хто-небудь перебуває в стані сильного нервового збудження, хвилювання. — Душа в мене кипить од безчесної гадки! Через якісь погані .. халупи хотять (хочуть) оддати на руїну осередок держави! (І. Нечуй-Левицький); Чи не вперше так за всі роки закипіла зібгана наймитська душа (М. Стельмах); Йосип мовчав, доки кипіло його серце, доки було мочі мовчати (Панас Мирний). 2. на кого—що, проти кого—чого і без додатка. Хто-небудь гнівається, сердиться на когось—щось, обурюється з приводу чогось. Йдемо в оперу. Наталка мовчить. Почуваю, що душа її аж до самого дна кипить на мене та на мою професію (Ю. Яновський); Закипала гнівом Маркова душа проти ситих і кровожадних… Не раз шкодував, що залишив рідну землю (І. Цюпа); — Я так і обімліла. Відьма ж вона, відьма! Скипіло моє серце (М. Коцюбинський).

кипи́ть як (мов, ні́би і т. ін.) у казані́. Відбувається сварка, велика суперечка і т. ін. Квасюк проганяв старих (наймичок) так саме, як вона (дружина) молодих. І через те в їх у хаті завсігди (завжди) кипіло як у казані (Б. Грінченко).

кипі́ти в рука́х перев. чиїх. Хто-небудь вправно, швидко і т. ін. виконує, здійснює щось. Баби мастили стіни, Семен пошивав покрівлю, — робота кипіла, горіла в руках (М. Коцюбинський); У неспокійного діда завжди знайдеться якась робота, усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах).

кипля́ть сльо́зи в (на) оча́х перев. чиїх. Хто-небудь готовий заплакати, близький до плачу. Закричала вона, стиснувши руки в кулачки і кусаючи губи. В очах її кипіли сльози (Григорій Тютюнник).

ки́пнем (ки́пенем) кипі́ти. 1. Здійснюватися, відбуватися дуже енергійно, з великою силою, інтенсивністю. А на безмежних ланах колгоспу-мільйонера “Нове життя” насправді кипнем киплять не вщухаючи найрізноманітніші роботи (Є. Кротович). 2. Вирувати, клекотіти. Вік короткий, треба жить! Хай гуде земля під нами й Січа кипенем кипить (Я. Щоголів).

кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) (у жи́лах (у скро́нях)) у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув (на мене) і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього (солдата) у скронях (О. Довженко).

на се́рці кипи́ть чиїм, у кого. Хто-небудь хвилюється, переживає і т. ін. Я умію більше мовчати, у собі гнітити, ніж розказувати перед людьми. Що їм до того, — що на моїм серці кипить? (Панас Мирний).

при́страсті спала́хують (розпа́люються, кипля́ть і т. ін.) навколо чого і без додатка. Збудження, піднесення, захоплення чимсь і т. ін. зростає, може досягти великого напруження. Сенько був із тих людей, у яких пристрасті спалахували скоро (І. Франко); Хома бачив, що розпалюються пристрасті, і не знав, як угамувати їх (З. Тулуб); Майже протягом року кипіли пристрасті навколо проблеми, яку порушив “Вечірній Київ”,— привілеї для номенклатурних працівників (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) в окро́пі кипи́ть. Інтенсивно, жваво, енергійно виконується яка-небудь робота, здійснюється якась справа і т. ін. День у день тобі як в окропі кипить. Полагодив (Чіпка) хату, давай погріб обчищати (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кипіти — (про рідину, доведену до кипіння) клекотіти, вирувати, (стихію) нуртувати, бурхати, шаленіти// (вправно і швидко щось виконувати) кипіти на роботі. Словник синонімів Полюги
  2. кипіти — кипі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. кипіти — (від нагріву) клекотіти, пінитися, закипати, ви-; (- стихії) КЛЕКОТАТИ, вирувати, бурхати, нуртувати, грати, ходити ходором; (- вино) шумувати; (- метал) топитися; (- страву) варитися; (- людей)... Словник синонімів Караванського
  4. кипіти — I булькати, булькотати, булькотіти, википати, викип'ячуватися, докипати, докип'ячуватися, закипати, закип'ячуватися, кип'ятитися, клекотати, клекотіти, перекипати, перекип'ячуватися Фразеологічні синоніми: кипіти в ключ; кипіти ключем II див. вирувати; сердитися Словник синонімів Вусика
  5. кипіти — [киеп’ітие] -пл'у, -пиш, -пиемо, -пиете, -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. кипіти — -плю, -пиш; мн. киплять; недок. 1》 Клекотіти, вирувати, пінитися під час нагрівання, випускаючи гарячу пару (про рідину). || безос. || Нагрівшись до 100°C, випускати пару (про посудину з рідиною). || Доходити до точки перетворення на пару; закипати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. кипіти — (молоко) боїти, збоїти Словник чужослів Павло Штепа
  8. кипіти — КИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. кипля́ть; недок. 1. Клекотіти, вирувати, пінитися під час нагрівання, випускаючи гарячу пару (про рідину). В чорнім котлі кипить вода, дим збивається вгору, під дах, і вилітає крізь ґонти (М. Словник української мови у 20 томах
  9. кипіти — ВАРИ́ТИСЯ (про їжу — набувати готовності під дією вогню), КИПІ́ТИ, УКИПА́ТИ (ВКИПА́ТИ), МЛІ́ТИ, ПРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), ПА́РИТИСЯ (на парі, на малому вогні). — Док.: звари́тися, укипі́ти (вкипі́ти), упрі́ти (впрі́ти). Словник синонімів української мови
  10. кипіти — Кипі́ти, -плю́, -пи́ш, -пля́ть; кипи́, кипі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. кипіти — КИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. кипля́ть; недок. 1. Клекотіти, вирувати, пінитися під час нагрівання, випускаючи гарячу пару (про рідину). В чорнім котлі кипить вода, дим збивається вгору, під дах, і вилітає крізь гонти (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  12. кипіти — Кипіти, -плю́, -пиш гл. 1) Кипѣть. В печі палає полум'я... кипить вечеря. Левиц. І. 5. У тих казанках киплять грішники. Стор. як у казані кипіти. Сильно i волноваться, шумѣть; сильно ссориться. На ярмарку — як у казані кипить, — такого народу. Харьк. Словник української мови Грінченка