ладити

Значення в інших словниках

1. ладити — ла́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. ладити — -джу, -диш, недок. 1》 з ким, неперех. Жити в мирі, злагоді; дружити (у 1 знач.). 2》 перех., розм. Те саме, що лагодити 1). 3》 перех., розм. Те саме, що готувати 1); лагодити (у 3 знач.). || Організовувати, збирати, доводити до стану готовності. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ладити — ЛА́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. з ким. Жити в мирі, злагоді; дружити (у 1 знач.). Завжди він умів з людьми ладити (Ю. Бедзик); Загалом ми чудово ладили й були, як то кажуть, створенi один для одного (О. Авраменко... Словник української мови у 20 томах
4. ладити — ла́дити готувати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. ладити — ГОТУВА́ТИ (доводити до готовності, робити придатним для вживання, використання), ПІДГОТОВЛЯ́ТИ, ПІДГОТО́ВЛЮВАТИ, ГОТО́ВИТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, НАГОТО́ВЛЮВАТИ, НАГОТОВЛЯ́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, НАЛАШТО́ВУВАТИ, СПОРЯДЖА́ТИ, НАЛА́ДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
6. ладити — ЛА́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. з ким, неперех. Жити в мирі, злагоді; дружити (у 1 знач.). Не ладила вона з Павлом Дніпровським — той любив бурчати на неї (Шер., В партиз. загонах, 1947, 27); Завжди він умів з людьми ладити (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 82). Словник української мови в 11 томах
7. ладити — Ла́дити, -джу, -диш гл. = лагодити 1 и 2. 1) На вдовина сина шибеницю ладять. Чуб. Неня з кухарками ладять страву. Федьк. 2) Ой зацвіла калинонька в лузі, вломилася поличенька в плузі. Ой чи мені поличеньку ладити, чи до дівчини на зальоти іти? Чуб. V. 377. Словник української мови Грінченка