наврочити

Значення в інших словниках

1. наврочити — навро́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. наврочити — наурочити, -чу, -чиш, док., наврочувати, -ую, -уєш, недок., перех. Принести горе, заподіяти нещастя, пошкодити кому-небудь поглядом, словами чи діями (за забобонними уявленнями). || безос. Щоб (аби) не наврочити у знач. вставн. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наврочити — НАВРО́ЧИТИ, НАУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. кого, чого і без дод., етн. Особливим магічним поглядом, словами або діями накликати на кого-небудь горе, нещастя, хворобу, навдачу, заподіяти комусь, чомусь шкоду; зурочити. Словник української мови у 20 томах
4. наврочити — НАВРО́ЧЕНО предик., кому, НА́СЛАНО на кого, НАПУ́ЩЕНО на кого, НАВРО́ЧИЛО (НАУРО́ЧИЛО рідко) безос., кого, ПОРО́БЛЕНО, ЗАПОДІ́ЯНО, ПОДІ́ЯНО, ПОЧИ́НЕНО рідше; НАМО́ВЛЕНО кого (заклинаннями). (Настя:) Чи тобі що починено, чи тобі наврочено?... Словник синонімів української мови
5. наврочити — Навро́чити, -ро́чу, -ро́чиш, -чать; не навро́ч, навро́чмо, навро́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. наврочити — НАВРО́ЧИТИ, НАУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Принести горе, заподіяти нещастя, пошкодити кому-небудь поглядом, словами чи діями (за забобонними уявленнями). Словник української мови в 11 томах
7. наврочити — Наврочити см. наврочувати. Словник української мови Грінченка