надійний

Значення в інших словниках

1. надійний — (який викликає повне довір'я) певний, вірний, випробуваний, (про місце) безпечний. Словник синонімів Полюги
2. надійний — наді́йний прикметник Орфографічний словник української мови
3. надійний — [над’ійнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. надійний — -а, -е. Який викликає повне довір'я, на якого цілком можна покластися. || Який відповідає своєму призначенню. || Який забезпечує досягнення мети; перевірений. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. надійний — хохл. (надьожний) певний певний, вірний Словник чужослів Павло Штепа
6. надійний — НАДІ́ЙНИЙ, а, е. Який викликає повне довір'я, ніколи не підведе, на якого цілком можна покластися. Він ніжно глянув на дружину: ось вона його надійний і вірний спільник (В. Словник української мови у 20 томах
7. надійний — у наді́йних рука́х. 1. У повній безпеці, там, де ніщо не загрожує; у людей, які не підведуть. — Листівки, говорите, в надійних руках? — В надійних (М. Стельмах). 2. В оточенні, яке позитивно впливає на кого-, що-небудь, у сприятливих умовах. Фразеологічний словник української мови
8. надійний — БЛАГОНАДІ́ЙНИЙ заст. (який з політичного погляду не викликає недовіри у влади), БЛАГОНАМІ́РЕНИЙ заст., БЛАГОМИ́СЛЯЧИЙ заст. рідко. Він думав.. Словник синонімів української мови
9. надійний — Надійний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. надійний — НАДІ́ЙНИЙ, а, е. Який викликає повне довір’я, на якого цілком можна покластися. На посту зараз — Слава Лагутін, надійний комсомолець, якому Спартак не має підстав не довіряти (Гончар, Людина.., 1960, 16); // Який відповідає своєму призначенню. Словник української мови в 11 томах
11. надійний — Надійний, -а, -е Надежный. Словник української мови Грінченка