наплодити

Значення в інших словниках

1. наплодити — наплоди́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. наплодити — -плоджу, -плодиш, док., перех., розм. 1》 Вивести, привести яку-небудь кількість (птахів, тварин, комах). || Народити яку-небудь кількість. 2》 Розвести, виростити велику кількість когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наплодити — НАПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш, док., кого, чого, що і без прям. дод., розм. 1. Вивести, привести яку-небудь кількість (птахів, тварин, комах). – Он яку череду за кілька років [свиня] наплодила (Д. Мордовець); // Народити яку-небудь кількість. Словник української мови у 20 томах
4. наплодити — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет. Словник синонімів української мови
5. наплодити — НАПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш, док., перех., розм. 1. Вивести, привести яку-небудь кількість (птахів, тварин, комах). — Он яку череду за кілька років [свиня] наплодила (Морд., І, 1958, 108); // Народити яку-небудь кількість. Словник української мови в 11 томах
6. наплодити — Наплодити, -джу, -диш гл. Наплодить, народить, размножить. Нігде мені гнізда звити, нігде мені діток наплодити. Мет. 211. Багацько хлопців там наплодить. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка