1. Великий тлумачний словник сучасної мови

наплодити

наплоди́ти

-плоджу, -плодиш, док., перех., розм.

1》 Вивести, привести яку-небудь кількість (птахів, тварин, комах).

|| Народити яку-небудь кількість.

2》 Розвести, виростити велику кількість когось, чогось.

|| Дати можливість розмножитися, з'явитися кому-, чому-небудь у великій кількості (перев. шкідливому, небажаному).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наплодити — наплоди́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. наплодити — (дітей) народити; (жаб) вивести, розвести; З. П. намножити. Словник синонімів Караванського
  3. наплодити — НАПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш, док., кого, чого, що і без прям. дод., розм. 1. Вивести, привести яку-небудь кількість (птахів, тварин, комах). – Он яку череду за кілька років [свиня] наплодила (Д. Мордовець); // Народити яку-небудь кількість. Словник української мови у 20 томах
  4. наплодити — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет. Словник синонімів української мови
  5. наплодити — НАПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш, док., перех., розм. 1. Вивести, привести яку-небудь кількість (птахів, тварин, комах). — Он яку череду за кілька років [свиня] наплодила (Морд., І, 1958, 108); // Народити яку-небудь кількість. Словник української мови в 11 томах
  6. наплодити — Наплодити, -джу, -диш гл. Наплодить, народить, размножить. Нігде мені гнізда звити, нігде мені діток наплодити. Мет. 211. Багацько хлопців там наплодить. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка