небіж

Значення в інших словниках

1. Небіж — Не́біж іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
2. небіж — див. бідолаха; племінник Словник синонімів Вусика
3. небіж — [неб'іж] -божа, ор. -божеим, м. (на) -божеив'і/-божу, мн. неибоуж'і, неибоуж'іў і [неиб'іж] -божа, ор. -божеим, м. (на) -божеив'і/ -бож'і, мн. -боуж'і, -боуж'іў Орфоепічний словник української мови
4. небіж — небожа, ч. 1》 Син брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінник. 2》 пестл. Звертання до чоловіка, молодшого за віком. 3》 заст. Бідолаха. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. небіж — НЕ́БІ́Ж, не́бо́жа, ч. 1. Син брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінник. З лісу на прогалину виходять дядько Лев і небіж його Лукаш (Леся Українка); Як і першого разу, Сава Петрович зустрів небожа привітно (А. Головко). 2. пестл. Словник української мови у 20 томах
6. небіж — НЕЩА́СНИЙ у знач. ім. (той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.), НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, НЕЩА́СНИК розм., БЕЗТАЛА́ННИК, БІДОЛА́ШНИЙ розм., БІДОЛА́ХА розм., БІДНЯ́ГА розм., БІДА́К розм. рідше, СЕРДЕ́ШНИЙ розм., СЕРДЕ́ГА розм. Словник синонімів української мови
7. небіж — Не́біж, -божа, -жеві; -божі, -жів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. небіж — НЕ́БІ́Ж, не́бо́жа, ч. 1. Син брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінник. З лісу на прогалину виходять дядько Лев і небіж його Лукаш (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
9. небіж — Небіж, -божа м. 1) Племянникъ. 2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе. Ном. № 69. 3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника. Словник української мови Грінченка