облишати

Залишати, зоставляти, лишати, з. опускати, (хату) покидати, (намір) відмовлятися від; (сумнів) відкидати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облишати — облиша́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. облишати — -аю, -аєш, недок., облишити, -шу, -шиш, док., перех., з інфін. і без додатка, розм. 1》 Переставати чим-небудь займатися, припиняти щось робити. || Позбавляти кого-небудь своєї уваги, піклування, обходити, обділяти чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. облишати — ОБЛИША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛИ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех., з інфін. і без додатка, розм. 1. Переставати чим-небудь займатися, припиняти щось робити. Ти ж облишай свої лови, на батька завзятого здайся (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  4. облишати — ОБЛИША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛИ́ШИТИ, шу, шиш, док., кого, що, з інфін. і без дод., розм. 1. Переставати чим-небудь займатися, припиняти щось робити. Ти ж облишай свої лови, на батька завзятого здайся (М. Словник української мови у 20 томах
  5. облишати — ЗАЛИША́ТИ (віддавати, передавати в чиєсь користування, в спадщину і т. ін.), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ПЕРЕДАВА́ТИ, ОБЛИША́ТИ розм., ОСТАВЛЯ́ТИ (ЗОСТАВЛЯ́ТИ) рідко. — Док. Словник синонімів української мови
  6. облишати — Облиша́ти, -ша́ю, -ша́єш; облиши́ти, -шу, -шиш; обли́ш, -ли́ште Правописний словник Голоскевича (1929 р.)