освідчення

Значення в інших словниках

1. освідчення — осві́дчення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. освідчення — -я, с. 1》 Признання (в коханні). 2》 Прохання чоловіка до жінки стати його дружиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. освідчення — ОСВІ́ДЧЕННЯ, я, с. 1. Признання (в коханні). Гарний, шляхетний [Владек] .. говорив про свої почуття. Але Юля немов не чула його палких освідчень (Р. Іваничук); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
4. освідчення — Осві́дчення, -ння; -чення, -чень і -ченнів, -ченням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. освідчення — ОСВІ́ДЧЕННЯ, я, с. 1. Признання (в коханні). *У порівн. Він ніби докоряв їй, що спізнилась і його примусила чекати, але докори ті звучали, як освідчення (Вільде, Сестри.., 1958, 395). 2. Прохання чоловіка до жінки стати його дружиною. Словник української мови в 11 томах
6. освідчення — Освідчення, -ня с. Изъявленіе, объявленіе, выраженіе. Словник української мови Грінченка