освіта

(процес) вчення, фр. школи <н. добрі школи>; (рівень знань) освіченість; (заочна) навчання; (без школи) самоосвіта; (народу) просвіта; Р. ПИСЬМЕННІСТЬ.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. освіта — осві́та 1 іменник жіночого роду сукупність знань; навчання; рівень знань осві́та 2 іменник жіночого роду рівень знань; множина — тільки в контексті: дві, три вищі освіти Орфографічний словник української мови
  2. освіта — Система знань, вмінь і навичок, які були здобуті індивідом самостійно чи в процесі навчання в спеціальних учбових закладах. В залежності від об’єму і характеру знань виділяють початкову, основну, середню, вищу освіту, загальну та спеціальну... Словник із соціальної роботи
  3. освіта — [оусв’іта] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. освіта — -и, ж. 1》 Сукупність знань, здобутих у процесі навчання. || Рівень, ступінь знань, здобутих у процесі навчання; освіченість. 2》 Піднесення рівня знань; навчання. || Процес засвоєння знань. 3》 Загальний рівень знань (у суспільстві, державі і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. освіта — ОСВІ́ТА, и, ж. 1. Сукупність знань, здобутих у процесі навчання. – Ні, книжкова освіта ще не дає життєвої освіти (І. Франко); Гнат самотужки з великими труднощами, а добув собі освіту (С. Словник української мови у 20 томах
  6. освіта — Процес поширення знань і культури в суспільстві; процес о. охоплює також розширення суспільної, політичної та національної свідомості (наприклад, народна, робітнича о.). Універсальний словник-енциклопедія
  7. освіта — див. просвіта/освіта Філософський енциклопедичний словник
  8. освіта — ГРА́МОТА (уміння читати й писати), ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ГРА́МОТНІСТЬ, ПИСЬМО́, ОСВІ́ТА рідше, ПИСЬМЕ́НСТВО заст. — Я навчу тебе грамоти — читати, писати (Панас Мирний); Твердження, ніби суцільна письменність стоїть на заваді народній творчості... Словник синонімів української мови
  9. освіта — Осві́та, -ти, -ті; осві́ти, осві́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. освіта — ОСВІ́ТА, и, ж. 1. Сукупність знань, здобутих у процесі навчання. — Ні, книжкова освіта ще не дає життєвої освіти (Фр., VII, 1951, 257); Гнат самотужки з великими труднощами, а добув собі освіту (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах
  11. освіта — рос. образование сукупність організацій, установ, підприємств, зайнятих навчанням, вихованням, передачею знань, випуском навчальної літератури, підготовкою вчительських (педагогічних) кадрів. Усі вони об'єднуються в окрему галузь економіки. Eкономічна енциклопедія
  12. освіта — Освіта, -ти ж. Образованіе, просвѣщеніе. Великою працею доходить чоловік освіти. Дещо. Освіту народню скрізь роспростер. К. (О. 1861. II. 228). Не науки бажалось для дочки, не освіти. Св. Л. 53. Словник української мови Грінченка