1. Eкономічна енциклопедія

освіта

рос. образование

сукупність організацій, установ, підприємств, зайнятих навчанням, вихованням, передачею знань, випуском навчальної літератури, підготовкою вчительських (педагогічних) кадрів. Усі вони об'єднуються в окрему галузь економіки.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. освіта — ОСВІ́ТА, и, ж. 1. Сукупність знань, здобутих у процесі навчання. – Ні, книжкова освіта ще не дає життєвої освіти (І. Франко); Гнат самотужки з великими труднощами, а добув собі освіту (С. Словник української мови у 20 томах
  2. освіта — Процес поширення знань і культури в суспільстві; процес о. охоплює також розширення суспільної, політичної та національної свідомості (наприклад, народна, робітнича о.). Універсальний словник-енциклопедія
  3. освіта — -и, ж. 1》 Сукупність знань, здобутих у процесі навчання. || Рівень, ступінь знань, здобутих у процесі навчання; освіченість. 2》 Піднесення рівня знань; навчання. || Процес засвоєння знань. 3》 Загальний рівень знань (у суспільстві, державі і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. освіта — див. просвіта/освіта Філософський енциклопедичний словник
  5. освіта — Осві́та, -ти, -ті; осві́ти, осві́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. освіта — [оусв’іта] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
  7. освіта — Освіта, -ти ж. Образованіе, просвѣщеніе. Великою працею доходить чоловік освіти. Дещо. Освіту народню скрізь роспростер. К. (О. 1861. II. 228). Не науки бажалось для дочки, не освіти. Св. Л. 53. Словник української мови Грінченка
  8. освіта — ГРА́МОТА (уміння читати й писати), ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ГРА́МОТНІСТЬ, ПИСЬМО́, ОСВІ́ТА рідше, ПИСЬМЕ́НСТВО заст. — Я навчу тебе грамоти — читати, писати (Панас Мирний); Твердження, ніби суцільна письменність стоїть на заваді народній творчості... Словник синонімів української мови
  9. освіта — ОСВІ́ТА, и, ж. 1. Сукупність знань, здобутих у процесі навчання. — Ні, книжкова освіта ще не дає життєвої освіти (Фр., VII, 1951, 257); Гнат самотужки з великими труднощами, а добув собі освіту (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах
  10. освіта — осві́та 1 іменник жіночого роду сукупність знань; навчання; рівень знань осві́та 2 іменник жіночого роду рівень знань; множина — тільки в контексті: дві, три вищі освіти Орфографічний словник української мови
  11. освіта — (процес) вчення, фр. школи <н. добрі школи>; (рівень знань) освіченість; (заочна) навчання; (без школи) самоосвіта; (народу) просвіта; Р. ПИСЬМЕННІСТЬ. Словник синонімів Караванського
  12. освіта — Система знань, вмінь і навичок, які були здобуті індивідом самостійно чи в процесі навчання в спеціальних учбових закладах. В залежності від об’єму і характеру знань виділяють початкову, основну, середню, вищу освіту, загальну та спеціальну... Словник із соціальної роботи