освіта
ОСВІ́ТА, и, ж.
1. Сукупність знань, здобутих у процесі навчання.
– Ні, книжкова освіта ще не дає життєвої освіти (І. Франко);
Гнат самотужки з великими труднощами, а добув собі освіту (С. Чорнобривець);
// Рівень, ступінь знань, здобутих у процесі навчання; освіченість.
З деяких причин .. я не міг скінчити середньої школи, хоч, маючи замір дістатись на університет, систематично доповнив свою освіту (М. Коцюбинський);
Мене тішить, що вже наші люди зачинають більше думати про власну освіту, а не задовольняються самою казенною наукою, як то було ще недавно (Леся Українка).
2. Піднесення рівня знань; навчання.
Коли знов знялась розмова про освіту жінок, Бекір весь стрепенувся і навіть устав (М. Коцюбинський);
От іспити нарешті скінчилися .. Настав нарешті день, коли можна було довідатися, хто має право на освіту, а хто ні (Г. Хоткевич);
// Процес засвоєння знань.
Старий вітає Сергія з закінченням освіти (Л. Смілянський);
– Як трошки обживуся, обов'язково візьмуся до заочної освіти (Ю. Яновський).
3. Загальний рівень знань (у суспільстві, державі і т. ін.).
Українське духовенство з давнього часу виділяється високою освітою (з наук.-попул. літ.);
Стан освіти громадян України;
// Система навчально-виховних заходів.
Видатки на освіту;
Піднесення рівня освіти;
// Система закладів і установ, через які здійснюються ці заходи.
Крім секретарства, я завідував відділом мистецтва.., брав участь в роботі організаційного комітету працівників освіти (О. Довженко);
Що юнаків жде на світі Поза стінами освіти – Шлях легкий чи темна доля (Я. Щоголів).
4. рідко. Письменність, грамотність.
Він в школу зирнув, відки, кажуть, біжить між темних освіта й наука (І. Франко);
Батько теж був трохи грамотний, – учився колись у дяка, – любив у свято сам почитать, поважав у людях освіту (С. Васильченко).
(1) Ви́ща осві́та – сукупність ширших і глибших знань з ряду певних дисциплін (порівняно з середньою освітою).
Воно якось не пристало навіть людині з вищою освітою .. вірити в сни (М. Коцюбинський);
(2) Дистанці́йна осві́та;
(3) Зага́льна осві́та – освіта, що дає знання з багатьох дисциплін без фахової підготовки.
– Зараз іду в бій. А вас забираю з собою рядовими на два тижні. Там ви побачите, мою освіту, загальну і військову (О. Довженко);
Цікаво, що навіть за тих “залізних” умов [ХVІІІ століття] Пруссія стала першою державою світу, де введено загальну освіту (з наук. літ.);
(4) Класи́чна осві́та – освіта, заснована на вивченні старогрецької й латинської мов та античної літератури;
(5) Початко́ва осві́та – освіта, що здобувається за програмою початкової школи.
Це була знаменна подія – Клим закінчив чотири класи. Здобув, виходить, початкову освіту (Я. Гримайло);
(6) Сере́дня осві́та – освіта, здобута по закінченні середньої школи або середнього навчального закладу.
– Двадцять літ б'юся, як муха в павутинню, щоб дати моєму синові хоч середню освіту, а тепер повинен і думку ту залишити? (Г. Хоткевич);
(7) Спеціа́льна осві́та – освіта (вища або середня), що дає певну спеціальність.
На чолі кожного колгоспу стоять тепер здебільшого досвідчені керівники, майже всі вони мають спеціальну агрономічну освіту (із журн.);
(8) Форма́льна осві́та – напрям у педагогіці, прибічники якого вважають, що основною метою навчання є розвиток пам'яті, уваги, мови та інших розумових здібностей, а знання з основ наук мають другорядне значення.
Значення в інших словниках
- освіта — осві́та 1 іменник жіночого роду сукупність знань; навчання; рівень знань осві́та 2 іменник жіночого роду рівень знань; множина — тільки в контексті: дві, три вищі освіти Орфографічний словник української мови
- освіта — Система знань, вмінь і навичок, які були здобуті індивідом самостійно чи в процесі навчання в спеціальних учбових закладах. В залежності від об’єму і характеру знань виділяють початкову, основну, середню, вищу освіту, загальну та спеціальну... Словник із соціальної роботи
- освіта — (процес) вчення, фр. школи <н. добрі школи>; (рівень знань) освіченість; (заочна) навчання; (без школи) самоосвіта; (народу) просвіта; Р. ПИСЬМЕННІСТЬ. Словник синонімів Караванського
- освіта — [оусв’іта] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
- освіта — -и, ж. 1》 Сукупність знань, здобутих у процесі навчання. || Рівень, ступінь знань, здобутих у процесі навчання; освіченість. 2》 Піднесення рівня знань; навчання. || Процес засвоєння знань. 3》 Загальний рівень знань (у суспільстві, державі і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- освіта — Процес поширення знань і культури в суспільстві; процес о. охоплює також розширення суспільної, політичної та національної свідомості (наприклад, народна, робітнича о.). Універсальний словник-енциклопедія
- освіта — див. просвіта/освіта Філософський енциклопедичний словник
- освіта — ГРА́МОТА (уміння читати й писати), ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ГРА́МОТНІСТЬ, ПИСЬМО́, ОСВІ́ТА рідше, ПИСЬМЕ́НСТВО заст. — Я навчу тебе грамоти — читати, писати (Панас Мирний); Твердження, ніби суцільна письменність стоїть на заваді народній творчості... Словник синонімів української мови
- освіта — Осві́та, -ти, -ті; осві́ти, осві́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- освіта — ОСВІ́ТА, и, ж. 1. Сукупність знань, здобутих у процесі навчання. — Ні, книжкова освіта ще не дає життєвої освіти (Фр., VII, 1951, 257); Гнат самотужки з великими труднощами, а добув собі освіту (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах
- освіта — рос. образование сукупність організацій, установ, підприємств, зайнятих навчанням, вихованням, передачею знань, випуском навчальної літератури, підготовкою вчительських (педагогічних) кадрів. Усі вони об'єднуються в окрему галузь економіки. Eкономічна енциклопедія
- освіта — Освіта, -ти ж. Образованіе, просвѣщеніе. Великою працею доходить чоловік освіти. Дещо. Освіту народню скрізь роспростер. К. (О. 1861. II. 228). Не науки бажалось для дочки, не освіти. Св. Л. 53. Словник української мови Грінченка