передвічний
Споконвічний, відвічний; ур. божественний, ЯК ІМ. Бог; (ліс) правічний, предковічний; (- плем'я) стародавній, давній, прадавній.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- передвічний — передві́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- передвічний — -а, -е. 1》 Який існує споконвічно, без початку і кінця. || Притаманний людям взагалі, незалежний від окремої людини. || рел. Божественний. || у знач. ім. передвічний, -ного, ч. Бог. 2》 Який був, існував у давні, незапам'ятні часи; давній, стародавній. || Дуже старий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- передвічний — див. віковічний, первозданний Словник чужослів Павло Штепа
- передвічний — ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який існує споконвічно, без початку і кінця. В передвічнім вирі атоми, форми й задуми Вихрились, вибухали, прагнули мір і тіл, Пінились над безоднями, бились перед завадами, Кидались протуберанцями, глухо звергались в діл (М. Словник української мови у 20 томах
- передвічний — БОГ (БІГ рідко) (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬ книжн., ТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СОТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СПАСИ́ТЕЛЬ церк., ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ) церк. Словник синонімів української мови
- передвічний — Передві́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- передвічний — ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який існує споконвічно, без початку і кінця. В передвічнім вирі атоми, форми й задуми Вихрились, вибухали, прагнули мір і тіл, Пінились над безоднями, бились перед завадами, Кидались протуберанцями, глухо звергались в діл (Бажан... Словник української мови в 11 томах