1. Словник української мови в 11 томах

передвічний

ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який існує споконвічно, без початку і кінця.

В передвічнім вирі атоми, форми й задуми Вихрились, вибухали, прагнули мір і тіл, Пінились над безоднями, бились перед завадами, Кидались протуберанцями, глухо звергались в діл (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 10);

// Притаманний людям взагалі, незалежний від окремої людини.

Ішла дитина, на очах росла, Змагала в серці острах передвічний (Рильський, Поеми, 1957, 288);

// заст. Божественний.

І в стайню-храмину Царі увійшли, Дитя передвічне У яслах знайшли (Щог., Поезії, 1958, 329);

// у знач. ім. передві́чний, ного, ч. Бог.

Все — з наказу передвічного, Кожна чарочка вина, — Я не винен, що судилася На роду мені вона! (Крим., Вибр., 1965, 296).

2. Який був, існував у давні, незапам’ятні часи; давній, стародавній.

Перед очима маячили дивної краси фрески, килими, зброя. Праця старинних персів, передвічних арабів, буйних бедуїнів і індійців (Ірчан, ІІ, 1958, 42);

// Дуже старий.

Потім ліс… Передвічний, непроходимий. Ні доріжки, ні поляни (Хотк., ІІ, 1966, 273).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. передвічний — передві́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. передвічний — Споконвічний, відвічний; ур. божественний, ЯК ІМ. Бог; (ліс) правічний, предковічний; (- плем'я) стародавній, давній, прадавній. Словник синонімів Караванського
  3. передвічний — -а, -е. 1》 Який існує споконвічно, без початку і кінця. || Притаманний людям взагалі, незалежний від окремої людини. || рел. Божественний. || у знач. ім. передвічний, -ного, ч. Бог. 2》 Який був, існував у давні, незапам'ятні часи; давній, стародавній. || Дуже старий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. передвічний — див. віковічний, первозданний Словник чужослів Павло Штепа
  5. передвічний — ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який існує споконвічно, без початку і кінця. В передвічнім вирі атоми, форми й задуми Вихрились, вибухали, прагнули мір і тіл, Пінились над безоднями, бились перед завадами, Кидались протуберанцями, глухо звергались в діл (М. Словник української мови у 20 томах
  6. передвічний — БОГ (БІГ рідко) (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬ книжн., ТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СОТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СПАСИ́ТЕЛЬ церк., ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ) церк. Словник синонімів української мови
  7. передвічний — Передві́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)