1. Великий тлумачний словник сучасної мови

передвічний

передві́чний

-а, -е.

1》 Який існує споконвічно, без початку і кінця.

|| Притаманний людям взагалі, незалежний від окремої людини.

|| рел. Божественний.

|| у знач. ім. передвічний, -ного, ч. Бог.

2》 Який був, існував у давні, незапам'ятні часи; давній, стародавній.

|| Дуже старий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. передвічний — передві́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. передвічний — Споконвічний, відвічний; ур. божественний, ЯК ІМ. Бог; (ліс) правічний, предковічний; (- плем'я) стародавній, давній, прадавній. Словник синонімів Караванського
  3. передвічний — див. віковічний, первозданний Словник чужослів Павло Штепа
  4. передвічний — ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який існує споконвічно, без початку і кінця. В передвічнім вирі атоми, форми й задуми Вихрились, вибухали, прагнули мір і тіл, Пінились над безоднями, бились перед завадами, Кидались протуберанцями, глухо звергались в діл (М. Словник української мови у 20 томах
  5. передвічний — БОГ (БІГ рідко) (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬ книжн., ТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СОТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СПАСИ́ТЕЛЬ церк., ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ) церк. Словник синонімів української мови
  6. передвічний — Передві́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. передвічний — ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який існує споконвічно, без початку і кінця. В передвічнім вирі атоми, форми й задуми Вихрились, вибухали, прагнули мір і тіл, Пінились над безоднями, бились перед завадами, Кидались протуберанцями, глухо звергались в діл (Бажан... Словник української мови в 11 томах