поразка

(армії) розгром, д. побиванка; (у грі) невдача, неуспіх, програш; (у політиці) фіяско; (повстання) придушення.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

поразка — пора́зка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
поразка — див. невдача Словник синонімів Вусика
поразка — [поразка] -зкие, д. і м. -з'ц'і, р. мн. — зок Орфоепічний словник української мови
поразка — -и, ж. 1》 Розгром війська в бою, виведення його зі стану боєздатності. || Програш у війні. || Невдача у двобої, у спортивних змаганнях, що завершуються перемогою противника. 2》 перен. Невдача в боротьбі за що-небудь, у якійсь справі і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
поразка — ПОРА́ЗКА, и, ж. 1. Розгром війська в бою, виведення його із стану боєздатності. Розгром гітлерівських військ під Москвою був першою великою їх поразкою в другій світовій війні (з публіц. літ.); // Програш у війні. Словник української мови у 20 томах
поразка — ПОРА́ЗКА (невдача у бою, боротьбі, спортивних змаганнях тощо); РОЗГРО́М (перев. у бою, війні — велика, остаточна поразка). Хлопець почував себе хоробро, видно, прагнув узяти реванш за попередню поразку (Ю. Словник синонімів української мови
поразка — Пора́зка, -зки, -зці; -ра́зки, пора́зок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
поразка — ПОРА́ЗКА, и, ж. 1. Розгром війська в бою, виведення його із стану боєздатності. Розгром гітлерівських військ під Москвою був першою великою їх поразкою в другій світовій війні (Ком. Укр., 5, 1965, 11); // Програш у війні. Словник української мови в 11 томах
поразка — Поразка, -ки ж. Пораженіе. Словник української мови Грінченка