призвичаювати
Привчати, ф. наламувати; (око) тренувати, натреновувати; (до умов) пристосовувати; узвичаювати; п. ф. ПРИЗВИЧАЮВАТИСЯ, обвикати, (до кого) звикати, (до чого) наламуватися, (до умов) ПРИСТОСОВУВАТИСЯ; дк. ПРИЗВИЧАЇТИСЯ, набити <�наламати> руку, добре підкуватися, навчитися, г. допасуватися.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- призвичаювати — призвича́ювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- призвичаювати — -юю, -юєш, недок., призвичаїти, -аю, -аїш і рідко призвичити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Намагатися робити що-небудь звичним для когось. || до кого. Знайомити ближче з ким-небудь, привчати до спілкування з кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- призвичаювати — ПРИЗВИЧА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЗВИЧА́ЇТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРИЗВИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. 1. Намагатися робити що-небудь звичним для когось. Словник української мови у 20 томах
- призвичаювати — ПРИВЧИ́ТИ (ПРИУЧИ́ТИ) (змусити звикнути до чого-небудь; виробити у когось певний навик), ПРИЗВИЧА́ЇТИ, ПРИЗВИ́ЧИТИ рідше, НАТРЕНУВА́ТИ, ОБТЕ́РТИ (ОБІТЕ́РТИ) розм., ПРИНАТУ́РИТИ діал.; ПРИОХО́ТИТИ (виробити бажання, охоту робити щось). — Недок. Словник синонімів української мови
- призвичаювати — ПРИЗВИЧА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЗВИЧА́ЇТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРИЗВИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Намагатися робити що-небудь звичним для когось. Словник української мови в 11 томах
- призвичаювати — Призвичаювати, -чаюю, -єш сов. в. призвичаїти, -ча́ю, -їш, гл. Пріучать, пріучить. Наймичка призвичаєна.... завжди приходити вранці до пані. Левиц. І. 225. Призвичаїла (її) до роботи. Мир. ХРВ. 77. Словник української мови Грінченка