1. Словник синонімів Караванського

прописувати

(в місті) реєструвати; (ліки) виписувати, при-, призначати; (слід) проводити; (іжицю) ІД. накрутити хвоста, с. відшмагати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прописувати — пропи́сувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прописувати — -ую, -уєш, недок., прописати, -ишу, -ишеш, док., перех. і без додатка. 1》 Офіційно реєструвати чиєсь місце проживання. 2》 розм. Повідомляти про кого, що-небудь у листі або в пресі. || перен. Те саме, що пропечатувати 2). 3》 Залишати слід на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прописувати — ПРОПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Офіційно реєструвати чиєсь місце проживання. * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. прописувати — КРИТИКУВА́ТИ (розглядати й оцінювати когось, щось, викриваючи вади, хиби); ПРОРОБЛЯ́ТИ (ПРОРО́БЛЮВАТИ) розм., ДРА́ЇТИ розм., ПРОДРА́ЮВАТИ розм., ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) розм., РОЗПІКА́ТИ розм., РОЗПУ́ШУВАТИ розм., ПРОПІСО́ЧУВАТИ розм., ПРОПЕ́РЧУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. прописувати — ПРОПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., перех. і без додатка. 1. Офіційно реєструвати чиєсь місце проживання. 2. розм. Повідомляти про кого, що-небудь у листі або в пресі. — Надішлеш мені писемце, як одужаєш. Словник української мови в 11 томах
  6. прописувати — Прописувати, -сую, -єш сов. в. прописа́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Писать, написать; написать въ письмѣ. Драг. 114. Од своїх рук листи писав.... а в листах прописував. АД. II. 23. Чому ж ти мені зараз сього не прописала? МВ. (О. 1862. III. 36). см. приписувати 2. 2) Проводить, провести черту. Словник української мови Грінченка