прописувати

ПРОПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., кого, що і без прям. дод.

1. Офіційно реєструвати чиєсь місце проживання.

* Образно. Їй [збірній команді Англії] вперше [у 1966 році] вдалося прописати золоту богиню Ніке на батьківщині футболу (із журн.);

Землероби Опілля давно прагнули прописати люцерну на своїх полях (із журн.).

2. розм. Повідомляти про кого, що-небудь у листі або в пресі.

– Надішлеш мені писемце, як одужаєш. В цьому селі я живу, в Улянівці. Ярині Гармаш прописувати будеш (А. Шиян);

Все прописали: що Тимоха б'ється з громадою і дома, і тещу б'є (А. Свидницький);

– Тебе добудишся! Менше б по вулиці тинявся. Ось ми пропишемо Федотові, як ти тут розпарубкувався (Григорій Тютюнник);

– Привіз оце я вам, Павле Івановичу, кореспондента. Хоче в газету вас прописать і портрета помістить (Ю. Мушкетик);

// перен. Те саме, що пропеча́тувати 2.

Один говорить: – Це ж конфуз. За це ще нас пропишуть (Д. Білоус).

3. Залишати слід на чому-небудь.

Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід (Григорій Тютюнник);

* Образно. З середини неба зірвалася зірка, блискавкою прописала слід до самого виднокругу (Ю. Збанацький).

4. Рекомендувати (звичайно хворому) методи лікування, ліки і т. ін.

Прописує [лікар] на словах методи лікування (Ю. Збанацький);

// розм. Диктувати кому-небудь норми поведінки, встановлювати для когось міру покарання і т. ін.

Козацьке життя свавільне прописувало йому всі норми поводження (Іван Ле);

Тадик ніс відповідальність за військовий порядок – прописував, кому скільки дати шомполів; Северин сідав покараному на голову, щоб не тріпотівся, Андрій сідав на ноги, а Гошка стьобав (Григорій Тютюнник).

5. жив. Наносити пензлем основні елементи зображення.

Крону дерев, особливо окремі гілочки, він [С. Васильківський] прописує по небу після того, як фарби на ньому висохли, що дозволяє досягти більшої чистоти та витонченості малюнка (з наук. літ.).

6. тільки док., перен., розм. Провчити кого-небудь, помститися комусь (звичайно вживається як погроза).

– То чули, люди, що чекає нас? Козаки чекають! А ті пропишуть нагайкою закон! (М. Стельмах);

Йонька підплигнув по-півнячому, дрібно затрусив ціпком: – Я тобі .. покажу, як почитать хазяїна. Я тобі пропишу равноправіє [рівноправ'я] (Григорій Тютюнник).

7. заст. Заносити, записувати, включати кого-, що-небудь у документ, список і т. ін.

Голова прописав йому в білеті його бійку (П. Куліш).

8. тільки док. Писати якийсь час.

◇ (1) Прописа́ти і́жицю кому, заст. – зробити суворе зауваження, вилаяти, відшмагати.

Треба б йому іжицю прописать (Номис).