підхоплювати

(руками) хапати, брати; (на лету) ловити; (з собою) прихоплювати; (пісню) продовжувати, (почин — ще) наслідувати, копіювати; (хворобу) діставати, док. ПІДХОПИТИ, спіймати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

підхоплювати — підхо́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
підхоплювати — див. хапати Словник синонімів Вусика
підхоплювати — -юю, -юєш, недок., підхопити, -хоплю, -хопиш; мн. підхоплять; док., перех. і без додатка. 1》 Хапати, брати руками або рукою, щоб підняти чи підтримати кого-, що-небудь. || Схоплювати кого-, що-небудь у момент льоту, падіння; ловити. Великий тлумачний словник сучасної мови
підхоплювати — ПІДХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. підхо́плять; док., кого, що і без прям. дод. 1. Хапати, брати руками або рукою, щоб підняти чи підтримати кого-, що-небудь. [Панас:] Я не встою на ногах .. (Заточується. Словник української мови у 20 томах
підхоплювати — БРА́ТИ (часто із сл. з собою — нести, вести, везти з собою, до себе), ЗАБИРА́ТИ, ЗАХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ розм., ПРИХВА́ЧУВАТИ розм., ЗАХВА́ЧУВАТИ розм., ПІДХО́ПЛЮВАТИ розм. (брати з собою при нагоді, на всякий випадок, по дорозі і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
підхоплювати — ПІДХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. підхо́плять; док., перех. і без додатка. 1. Хапати, брати руками або рукою, щоб підняти чи підтримати кого-, що-небудь. [Панас:] Я не встою на ногах.. (Заточується. Словник української мови в 11 томах
підхоплювати — Підхоплювати, -люю, -єш сов. в. підхопити, -плю, -пиш, гл. Подхватывать, подхватить. І вихор їх серед ночі підхопить. К. Іов. 58. Словник української мови Грінченка