1. Великий тлумачний словник сучасної мови

підхоплювати

підхо́плювати

-юю, -юєш, недок., підхопити, -хоплю, -хопиш; мн. підхоплять; док., перех. і без додатка.

1》 Хапати, брати руками або рукою, щоб підняти чи підтримати кого-, що-небудь.

|| Схоплювати кого-, що-небудь у момент льоту, падіння; ловити.

|| Різко, поспіхом брати, захоплювати що-небудь.

|| Брати з собою мимохідь або легко, невимушено.

|| Підбирати, піднімати чи підв'язувати, прикріплювати що-небудь довге або те, що опускається. Підхопити волосся стрічкою.

2》 перен. Швидко сприймати, легко засвоювати.

3》 перен., розм. Брати з собою як попутника.

4》 Нести силою свого руху (про воду).

|| Стрімко вирушаючи з місця, тягнути за собою екіпаж або встигати за іншим (про коней).

|| неперех. Стрімко зриватися з місця, прискорюючи біг.

5》 Продовжувати, підтримувати що-небудь, почате іншими.

|| Приєднуватися до співу, розмови і т. ін.

6》 перен., розм. Знайомитися з ким-небудь, здобувати чиюсь прихильність.

|| Діставати яку-небудь хворобу. Підхопити болячку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підхоплювати — підхо́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підхоплювати — (руками) хапати, брати; (на лету) ловити; (з собою) прихоплювати; (пісню) продовжувати, (почин — ще) наслідувати, копіювати; (хворобу) діставати, док. ПІДХОПИТИ, спіймати. Словник синонімів Караванського
  3. підхоплювати — див. хапати Словник синонімів Вусика
  4. підхоплювати — ПІДХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. підхо́плять; док., кого, що і без прям. дод. 1. Хапати, брати руками або рукою, щоб підняти чи підтримати кого-, що-небудь. [Панас:] Я не встою на ногах .. (Заточується. Словник української мови у 20 томах
  5. підхоплювати — БРА́ТИ (часто із сл. з собою — нести, вести, везти з собою, до себе), ЗАБИРА́ТИ, ЗАХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ розм., ПРИХВА́ЧУВАТИ розм., ЗАХВА́ЧУВАТИ розм., ПІДХО́ПЛЮВАТИ розм. (брати з собою при нагоді, на всякий випадок, по дорозі і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  6. підхоплювати — ПІДХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. підхо́плять; док., перех. і без додатка. 1. Хапати, брати руками або рукою, щоб підняти чи підтримати кого-, що-небудь. [Панас:] Я не встою на ногах.. (Заточується. Словник української мови в 11 томах
  7. підхоплювати — Підхоплювати, -люю, -єш сов. в. підхопити, -плю, -пиш, гл. Подхватывать, подхватить. І вихор їх серед ночі підхопить. К. Іов. 58. Словник української мови Грінченка