ревище

Значення в інших словниках

1. ревище — ре́вище іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
2. ревище — -а, с., розм. 1》 Дуже гучний, протяжливий крик тварини, тварин. || Несамовитий крик, ґвалт, лемент людини, людей. || перен. Дуже сильний шум, гуркіт, схожий на протяжливий крик тварин. 2》 Дуже голосний плач. 3》 рідко. Місце забою рогатої худоби. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ревище — РЕ́ВИЩЕ, а, с., розм. 1. Дуже гучний, протяжний крик тварини, тварин. Другого дня тваринне ревище сполохало все село (Л. Юхвід); // Несамовитий крик, ґвалт, лемент людини, людей. Словник української мови у 20 томах
4. ревище — ПЛАЧ, СЛЬО́ЗИ, СХЛИ́ПУВАННЯ, ГОЛОСІ́ННЯ, РИДА́ННЯ підсил., РЮ́МСАННЯ розм., РЕВ (РЕ́ВИ) розм., РЕВІ́ННЯ розм., РЕ́ВИЩЕ підсил. розм., ВИТТЯ́ підсил. розм., ХЛИ́ПИ розм., СКВИРК діал. — Маріє, не бери собі того так до серця... Плачем лихо не виплачеш (Р. Словник синонімів української мови
5. ревище — РЕ́ВИЩЕ, а, с., розм. 1. Дуже гучний, протяжливий крик тварини, тварин. Другого дня тваринне ревище сполохало все село (Юхвід, Оля, 1959, 115); // Несамовитий крик, гвалт, лемент людини, людей. Словник української мови в 11 томах
6. ревище — Ревище, -ща с. 1) Сильный ревъ. Як ускочив вовк у череду, а вона як спинить ревище. Лебед. у. 2) Мѣсто, гдѣ ревуть коровы, волы, чуя кровь скотины. Буяють мов на ревищі бики. К. Пс. 89. Заревів Марко, як віл на ревищі. Стор. МПр. 19. Словник української мови Грінченка