розмежовувати

(землю) ділити, розділяти, межувати; (А від Б) РОЗ'ЄДНУВАТИ; (науки) відмежовувати; (ідеї) відділяти, протиставляти одну одній; (обов'язки) визначати межі чого.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

розмежовувати — розмежо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
розмежовувати — -ую, -уєш, недок., розмежувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Розділяти (землю, яку-небудь ділянку і т. ін.), проводячи, визначаючи, встановлюючи межі. || Роз'єднувати що-небудь, бути межею між чимсь. 2》 перен. Відділяти одне від одного кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
розмежовувати — РОЗМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. що. Розділяти (землю, яку-небудь ділянку і т. ін.), проводячи, визначаючи, встановлюючи межі. Од його [од нього] почули ми, що по тім боці Самари пани розмежовують землі (О. Словник української мови у 20 томах
розмежовувати — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док. Словник синонімів української мови
розмежовувати — Розмежо́вувати, -жо́вую, -жо́вуєш; розмежува́ти, -жу́ю, -жу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розмежовувати — РОЗМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Розділяти (землю, яку-небудь ділянку і т. ін.), проводячи, визначаючи, встановлюючи межі. Од його почули ми, що по тім боці Самари пани розмежовують землі (Стор. Словник української мови в 11 томах
розмежовувати — Розмежовувати, -вую, -єш сов. в. розмежувати, -жую, -єш, гл. Размежевывать, размежевать. По тім боці Самари пани розмежовують землі. Стор. II. 14. Словник української мови Грінченка