розмежовувати
РОЗМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.
1. що. Розділяти (землю, яку-небудь ділянку і т. ін.), проводячи, визначаючи, встановлюючи межі.
Од його [од нього] почули ми, що по тім боці Самари пани розмежовують землі (О. Стороженко);
Ні, .. ніколи і ніякими кордонами не розмежувати землі української (М. Олійник);
// Роз'єднувати що-небудь, бути межею між чимсь.
У сінях, що розмежовували контору .. та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний).
2. кого, що, перен. Відділяти одне від одного кого-, що-небудь.
Гіркота, що її Голубенко старанно заховував навіть од Васси, розмежовувала його з нею, примушувала триматися на самоті (Г. Епік);
Треба завжди розмежовувати поняття багатства художнього слова і багатослів'я (О. Довженко);
Ми розмежували фольклористику і етнографію, як дві окремі науки (М. Рильський);
// Відділяти, протиставляти одне одному кого-, що-небудь.
Революція різко розмежувала діячів культури і поставила їх по різні сторони барикади (з навч. літ.);
Хто розмежує тепер, де чесно, де підло? (Б. Антоненко-Давидович);
// що. Визначати межі чиїх-небудь завдань, повноважень і т. ін.
Розмежувати обов'язки.
Значення в інших словниках
- розмежовувати — розмежо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розмежовувати — (землю) ділити, розділяти, межувати; (А від Б) РОЗ'ЄДНУВАТИ; (науки) відмежовувати; (ідеї) відділяти, протиставляти одну одній; (обов'язки) визначати межі чого. Словник синонімів Караванського
- розмежовувати — -ую, -уєш, недок., розмежувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Розділяти (землю, яку-небудь ділянку і т. ін.), проводячи, визначаючи, встановлюючи межі. || Роз'єднувати що-небудь, бути межею між чимсь. 2》 перен. Відділяти одне від одного кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розмежовувати — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док. Словник синонімів української мови
- розмежовувати — Розмежо́вувати, -жо́вую, -жо́вуєш; розмежува́ти, -жу́ю, -жу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розмежовувати — РОЗМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Розділяти (землю, яку-небудь ділянку і т. ін.), проводячи, визначаючи, встановлюючи межі. Од його почули ми, що по тім боці Самари пани розмежовують землі (Стор. Словник української мови в 11 томах
- розмежовувати — Розмежовувати, -вую, -єш сов. в. розмежувати, -жую, -єш, гл. Размежевывать, размежевать. По тім боці Самари пани розмежовують землі. Стор. II. 14. Словник української мови Грінченка