розслаблювати

Значення в інших словниках

1. розслаблювати — розсла́блювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. розслаблювати — -юю, -юєш і розслабляти, -яю, -яєш, недок., розслабити, -блю, -биш; мн. розслаблять; док., перех. 1》 Робити фізично та психічно слабим, кволим, немічним. || Робити ненапруженим, млявим; знімати напруження. Розслабити м'язи. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розслаблювати — РОЗСЛА́БЛЮВАТИ, юю, юєш і РОЗСЛАБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСЛА́БИТИ, блю, биш; мн. розсла́блять; док., кого. 1. Робити фізично та психічно слабим, кволим, немічним. [Столяренко:] Навіщо ж ви себе пригнічуєте, розслаблюєте себе? (С. Словник української мови у 20 томах
4. розслаблювати — ПОСЛА́БЛЮВАТИ (ПОСЛАБЛЯ́ТИ рідше) (робити менш пружним, натягнутим, стягненим тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ (ОСЛАБЛЯ́ТИ рідше), РОЗСЛА́БЛЮВАТИ (РОЗСЛАБЛЯТИ), ПОПУСКА́ТИ, ВІДПУСКА́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ, РОЗШМО́РГУВАТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
5. розслаблювати — РОЗСЛА́БЛЮВАТИ, юю, юєш і РОЗСЛАБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСЛА́БИТИ, блю, биш; мн. розсла́блять; док., перех. 1. Робити фізично та психічно слабим, кволим, немічним. [Столяренко:] Навіщо ж ви себе пригнічуєте, розслаблюєте себе? (Голов. Словник української мови в 11 томах