1. Словник синонімів Караванського

самогубець

Самовбивець, самовбивця, самогубця; П. відчайдух.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самогубець — самогу́бець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. самогубець — -бця, ч. Той, хто сам себе позбавив життя. || перен. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний вчинок і т. ін., що може закінчитися його власною загибеллю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самогубець — САМОГУ́БЕЦЬ, бця, ч. 1. Той, хто сам себе позбавив життя. Безталанного Семена поховали. Без попа, бо піп відмовився ховати самогубця (Мирослав Ірчан). 2. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний вчинок і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. самогубець — САМОГУ́БЕЦЬ (той, хто сам позбавив себе життя), САМОГУ́БЦЯ, САМОВБИ́ВЕЦЬ, САМОВБИ́ВЦЯ. Словник синонімів української мови
  5. самогубець — САМОГУ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, хто сам себе позбавив життя. Безталанного Семена поховали. Без попа, бо піп відмовився ховати самогубця (Ірчан, II, 1958, 314); // перен. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний вчинок і т. ін. Словник української мови в 11 томах