свербіти

Значення в інших словниках

1. свербіти — свербі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. свербіти — -бить, недок. 1》 Відчувати свербіж (про тіло і його частини). || безос. || Викликати відчуття свербежу (про рани, що загоюються, прищі і т. ін.). || рідко. Давати відчуття тупого болю; нити. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. свербіти — СВЕРБІ́ТИ, би́ть, недок. 1. Відчувати свербіж (про тіло і його частини). Борода свербіла після голення (М. Коцюбинський); Свербить спина тая, що немає сил терпіти (О. Копиленко); – Очі мої під пов'язкою неймовірно свербіли (Ю. Яновський); // безос. Словник української мови у 20 томах
4. свербіти — Бить, недок. Бути терміново необхідним. Тобі що, свербить? Чого дзвониш о третій ночі? Словник сучасного українського сленгу
5. свербіти — (аж) ву́ха в’я́нуть (свербля́ть) у кого, рідше кому і без додатка. Кому-небудь неприємно, гидко чути, слухати що-небудь. Говорять увесь час (галичани-емігранти) по-російськи, але з таким “акцентом”, що.. Фразеологічний словник української мови
6. свербіти — Свербі́ти, -блю́, -би́ш, -бля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. свербіти — СВЕРБІ́ТИ, би́ть, недок. 1. Відчувати свербіж (про тіло і його частини). Борода свербіла після голення (Коцюб., І, 1955, 40); Свербить спина тая, що немає сил терпіти (Коп., Лейтенанти, 1947, 5); — Очі мої під пов’язкою неймовірно свербіли (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
8. свербіти — Свербіти, -блю, -биш гл. Зудѣть, чесаться. Свербить долоня проти чогось. Ном. № 306. Ви мені і за вухом не свербите — мнѣ до васъ дѣла нѣтъ, я совершенно къ вамъ равнодушенъ. Мир. Пов. I. 159. Словник української мови Грінченка