1. Словник синонімів Караванського

своєрідний

Особливий, незвичайний, САМОБУТНІЙ; (жанр) характерний, специфічний, ок. автономний.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. своєрідний — (який відзначається чимсь неповторним) характерний, специфічний, особливий, (з рисами, властивими тільки йому) оригінальний, самобутній. Словник синонімів Полюги
  2. своєрідний — своєрі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. своєрідний — -а, -е. 1》 Який має характерні особливості, не схожий на інших; незвичайний, оригінальний. || у знач. ім. своєрідне, -ного, с. Те, що не схоже на інше, має характерні особливості. 2》 Який своїми особливостями, якостями нагадує що-небудь; свого роду (що). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. своєрідний — СВОЄРІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який має характерні особливості, не схожий на інших; незвичайний, оригінальний. Де б Кирило не був, що б не робив, скрізь оточала його атмосфера густа й своєрідна, що заслоняла багато предметів, наче їх зовсім не було на світі (М. Словник української мови у 20 томах
  5. своєрідний — ОРИГІНА́ЛЬНИЙ (створений самостійно, без наслідування відомих зразків); СВОЄРІ́ДНИЙ, НЕШАБЛО́ННИЙ, НЕШАБЛО́НОВИЙ, НЕСТАНДА́РТНИЙ (який привертає до себе увагу своєю незвичайністю, своєрідністю); НЕТРАФАРЕ́ТНИЙ, НЕЗАТЕ́РТИЙ, СВІ́ЖИЙ (про мову... Словник синонімів української мови
  6. своєрідний — Своєрі́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. своєрідний — СВОЄРІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який має характерні особливості, не схожий на інших; незвичайний, оригінальний. Де б Кирило не був, що б не робив, скрізь оточала його атмосфера густа й своєрідна, що заслоняла багато предметів... Словник української мови в 11 томах