своєрідний

СВОЄРІ́ДНИЙ, а, е.

1. Який має характерні особливості, не схожий на інших; незвичайний, оригінальний.

Де б Кирило не був, що б не робив, скрізь оточала його атмосфера густа й своєрідна, що заслоняла багато предметів, наче їх зовсім не було на світі (М. Коцюбинський);

Пан Густав Трацький, найстарший син пана Станіслава Трацького , .. був зовсім своєрідна і немаловажна фігура (І. Франко);

Він показав нам, із кілочка знявши, Своє національне убрання, Усе в блискітках, в гаптуванні гарнім, Хоч своєрідне, а подібне в чомусь І до гуцульської святної ноші (М. Рильський);

– В академії я побачив твори одного з молодих – Федотова. Який своєрідний талант! (О. Іваненко);

В Тоні з батьком дружба своєрідна, без ніжностей зайвих (О. Гончар);

Її обличчя мінилося рум'янцями, радістю і своєрідною красою (М. Стельмах);

// у знач. ім. своєрі́дне, ного, с. Те, що не схоже на інше, має характерні особливості.

Скільки своєрідного відкрилося нам у цій подорожі по Закарпаттю (з публіц. літ.).

2. Який своїми особливостями, якостями нагадує що-небудь; свого роду (що).

“Звенигора” – це був своєрідний прейскурант моїх творчих можливостей (О. Довженко);

Війна на п'ять років відірвала його від науки, але й вона була своєрідним інститутом (В. Минко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. своєрідний — (який відзначається чимсь неповторним) характерний, специфічний, особливий, (з рисами, властивими тільки йому) оригінальний, самобутній. Словник синонімів Полюги
  2. своєрідний — своєрі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. своєрідний — Особливий, незвичайний, САМОБУТНІЙ; (жанр) характерний, специфічний, ок. автономний. Словник синонімів Караванського
  4. своєрідний — -а, -е. 1》 Який має характерні особливості, не схожий на інших; незвичайний, оригінальний. || у знач. ім. своєрідне, -ного, с. Те, що не схоже на інше, має характерні особливості. 2》 Який своїми особливостями, якостями нагадує що-небудь; свого роду (що). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. своєрідний — ОРИГІНА́ЛЬНИЙ (створений самостійно, без наслідування відомих зразків); СВОЄРІ́ДНИЙ, НЕШАБЛО́ННИЙ, НЕШАБЛО́НОВИЙ, НЕСТАНДА́РТНИЙ (який привертає до себе увагу своєю незвичайністю, своєрідністю); НЕТРАФАРЕ́ТНИЙ, НЕЗАТЕ́РТИЙ, СВІ́ЖИЙ (про мову... Словник синонімів української мови
  6. своєрідний — Своєрі́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. своєрідний — СВОЄРІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який має характерні особливості, не схожий на інших; незвичайний, оригінальний. Де б Кирило не був, що б не робив, скрізь оточала його атмосфера густа й своєрідна, що заслоняла багато предметів... Словник української мови в 11 томах