спорожніти

Значення в інших словниках

1. спорожніти — спорожні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. спорожніти — -ію, -ієш, док. 1》 тільки 3 ос. Стати пустим, порожнім; спорожніти, випорожнитися. || Стати ніким не зайнятим, не заповненим, звільнитися від чиєї-небудь присутності. 2》 перен. Відчути себе духовно спустошеним, нездатним до активної творчої діяльності. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спорожніти — СПОРОЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. тільки 3 ос. Стати пустим, порожнім; опорожніти, випорожнитися. Розпозичав [Охрім] гроші то тому, то іншому, ще до того й погуляти любив, та й не схаменувся... Словник української мови у 20 томах
4. спорожніти — СПОРОЖНІ́ТИ (стати пустим, не зайнятим людьми), ЗБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ЗБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ОБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ЗНЕЛЮДНІ́ТИ, СПУСТІ́ТИ, ОПУСТІ́ТИ рідше, ЗАПУСТІТИ підсил., СПУСТО́ШИТИСЯ підсил., ОСИРОТІ́ТИ підсил. — Недок. Словник синонімів української мови
5. спорожніти — СПОРОЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. тільки 3 ос. Стати пустим, порожнім; опорожніти, випорожнитися. Розпозичав [Охрім] гроші то тому, то іншому, ще до того й погуляти любив, та й не схаменувся, як подвір’я спустіло і ковані скрині спорожніли (Вовчок, І... Словник української мови в 11 томах
6. спорожніти — Спорожні́ти, -ні́ю, -єш гл. Опустѣть. Млин молов, під льодом спорожніло, то й гуготить, як їдеш. Волч. у. Словник української мови Грінченка