співочий

Значення в інших словниках

1. співочий — співо́чий прикметник Орфографічний словник української мови
2. співочий — -а, -е. 1》 Стос. до співу, співів. Співоча культура. || Який складається зі співаків, охоплює співаків. || Який виховує, готує співаків. 2》 Те саме, що співучий 1). 3》 Який уміє співати, мелодійно свистіти і т. ін. (про птаха). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співочий — СПІВО́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до співу, співів. І де та міць моя, надії парубочі – Розбуркати співочим словом край..? (М. Старицький); Співоча культура; // Який складається із співаків, охоплює співаків. Словник української мови у 20 томах
4. співочий — Співо́чий, -ча, -че; -во́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. співочий — СПІВО́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до співу, співів. І де та міць моя, надії парубочі — Розбуркати співочим словом край..? (Стар., Поет. тв., 1958, 45); Співоча культура; // Який складається із співаків, охоплює співаків. Словник української мови в 11 томах
6. співочий — Співочий, -а, -е Пѣвчій. Весела, мов та пташка співоча. МВ. І. Співочу птицю чути. Св. Л. 295. Словник української мови Грінченка