1. Великий тлумачний словник сучасної мови

співочий

співо́чий

-а, -е.

1》 Стос. до співу, співів. Співоча культура.

|| Який складається зі співаків, охоплює співаків.

|| Який виховує, готує співаків.

2》 Те саме, що співучий 1).

3》 Який уміє співати, мелодійно свистіти і т. ін. (про птаха).

|| Який багато співає, мелодійно свистить і т. ін.

Співочі птахи — підряд птахів ряду горобцеподібних (соловей, дрізд, чиж, зяблик та ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співочий — співо́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. співочий — (гурток) вокальний, хоровий; (хист) співецький; (- вдачу) співливий, співучий; (птах) щебетливий. Словник синонімів Караванського
  3. співочий — СПІВО́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до співу, співів. І де та міць моя, надії парубочі – Розбуркати співочим словом край..? (М. Старицький); Співоча культура; // Який складається із співаків, охоплює співаків. Словник української мови у 20 томах
  4. співочий — Співо́чий, -ча, -че; -во́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. співочий — СПІВО́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до співу, співів. І де та міць моя, надії парубочі — Розбуркати співочим словом край..? (Стар., Поет. тв., 1958, 45); Співоча культура; // Який складається із співаків, охоплює співаків. Словник української мови в 11 томах
  6. співочий — Співочий, -а, -е Пѣвчій. Весела, мов та пташка співоча. МВ. І. Співочу птицю чути. Св. Л. 295. Словник української мови Грінченка