1. Словник синонімів Караванського

стовбичити

СТИРЧАТИ, о. стояти, як стовп; (над душею) стояти, виснути, стриміти; (без діла) байдикувати; п! БОВВАНІТИ, МАЯЧИТИ.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовбичити — стовби́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стовбичити — див. стояти Словник синонімів Вусика
  3. стовбичити — СТОВБИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Стояти, різко підноситися над навколишньою поверхнею (про високі тонкі предмети). Униз до моря збігали мандаринові, апельсинові, лимонні й маслинові гаї, стовбичили готичними вежами кипариси (М. Словник української мови у 20 томах
  4. стовбичити — -чу, -чиш, недок. 1》 Стояти, різко підноситися над навколишньою поверхнею (про високі тонкі предмети). || Видаватися, виступати над поверхнею, вирізнятися серед навколишнього простору. 2》 розм. Стояти, бути на ногах. || Постійно перебувати де-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стовбичити — СТОВБИ́ЧИТИ розм. (стояти, бути на ногах; бути присутнім, перебувати де-небудь — недоречно, небажано, без діла і т. ін.), СТИРЧА́ТИ розм., СТОВБЕНІ́ТИ розм., СТРИМІ́ТИ (СТРЕМІ́ТИ) розм., МАНЯЧИ́ТИ (МАНЯЧІ́ТИ) розм.; ТОПТА́ТИСЯ розм., ТОВКТИ́СЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. стовбичити — Стовби́чити, -би́чу, -би́чиш, -би́чать; не стовби́ч, -би́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. стовбичити — СТОВБИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. Стояти, різко підноситися над навколишньою поверхнею (про високі тонкі предмети). Униз до моря збігали мандаринові, апельсинові, лимонні й маслинові гаї, стовбичили готичними вежами кипариси (Трубл. Словник української мови в 11 томах
  8. стовбичити — Стовбичити, -чу, -чиш гл. Стоять какъ столбъ, торчать. Сядь та не стовбич. Словник української мови Грінченка