столиця

Значення в інших словниках

1. столиця — столи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. столиця — [столиц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
3. столиця — СТОЛИ́ЦЯ, і, ж. Головне місто, адміністративно-політичний центр держави. Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Т. Словник української мови у 20 томах
4. столиця — -і, ж. Головне місто, адміністративно-політичний центр держави, республіки і т. ін. || Про яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості. || Місце зосередження кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. столиця — Столи́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. столиця — СТОЛИ́ЦЯ, і, ж. Головне місто, адміністративпо-політичний центр держави, республіки і т.ін. Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Шевч. Словник української мови в 11 томах
7. столиця — Столиця, -ці ж. 1) Столица. ЗОЮР. І. 118. Греб. 406. 2) Стоянка. В чистім полі кірниця, там чумаків столиця, там чумаки стояли, сніг волами доптали. Гол. І. 177. 3) ? На них жита, як жир ситі, а пшениця, як столиця, в тебе вівси жубровії і ячмені золотії. Гол. IV. 552. Словник української мови Грінченка