1. Словник української мови у 20 томах

столиця

СТОЛИ́ЦЯ, і, ж.

Головне місто, адміністративно-політичний центр держави.

Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Т. Шевченко);

Посли, прийшовши до столиці, Послали до царя сказать, Що до його і до цариці Еней прислав поклон оддать... (І. Котляревський);

Танки влітали до чеської столиці (О. Гончар);

Західна твердиня Києва! Майже двісті літ захищає він ближні підступи до столиці Русі (В. Малик);

// Про яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості.

Сімферополь – центр Криму, столиця його (Остап Вишня);

Місто Донецьк називають шахтарською столицею (з газ.);

// Місце зосередження кого-, чого-небудь.

Столицею гончарів називають село Дибинці біля Богуслава на Київщині (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. столиця — столи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. столиця — див. МІСТО. Словник синонімів Караванського
  3. столиця — [столиц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  4. столиця — -і, ж. Головне місто, адміністративно-політичний центр держави, республіки і т. ін. || Про яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості. || Місце зосередження кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. столиця — Столи́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. столиця — СТОЛИ́ЦЯ, і, ж. Головне місто, адміністративпо-політичний центр держави, республіки і т.ін. Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  7. столиця — Столиця, -ці ж. 1) Столица. ЗОЮР. І. 118. Греб. 406. 2) Стоянка. В чистім полі кірниця, там чумаків столиця, там чумаки стояли, сніг волами доптали. Гол. І. 177. 3) ? На них жита, як жир ситі, а пшениця, як столиця, в тебе вівси жубровії і ячмені золотії. Гол. IV. 552. Словник української мови Грінченка