1. Великий тлумачний словник сучасної мови

столиця

столи́ця

-і, ж.

Головне місто, адміністративно-політичний центр держави, республіки і т. ін.

|| Про яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості.

|| Місце зосередження кого-, чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. столиця — столи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. столиця — див. МІСТО. Словник синонімів Караванського
  3. столиця — [столиц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  4. столиця — СТОЛИ́ЦЯ, і, ж. Головне місто, адміністративно-політичний центр держави. Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. столиця — Столи́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. столиця — СТОЛИ́ЦЯ, і, ж. Головне місто, адміністративпо-політичний центр держави, республіки і т.ін. Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  7. столиця — Столиця, -ці ж. 1) Столица. ЗОЮР. І. 118. Греб. 406. 2) Стоянка. В чистім полі кірниця, там чумаків столиця, там чумаки стояли, сніг волами доптали. Гол. І. 177. 3) ? На них жита, як жир ситі, а пшениця, як столиця, в тебе вівси жубровії і ячмені золотії. Гол. IV. 552. Словник української мови Грінченка