тамувати

Значення в інших словниках

1. тамувати — тамувати – гамувати Маючи спільний суфікс, розрізняються початковими приголосними т, г. Частково можуть вступати в синонімічний зв'язок. Основний зміст дієслова тамувати – стримувати плин, рух чого-небудь; не давати чомусь виявлятися повною мірою. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. тамувати — тамува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. тамувати — Тамува́ти. Припиняти, гальмувати, перешкоджати. ● Тамувати розвій (поступ) - гальмувати розвиток, перешкоджати розвиткові. Але ся справа, хоть як тамує розвій буковиньского руского народа, не є ще найгіршою кривдою Русинів (Б., 1895, 6, 1) // порівн. пол. Українська літературна мова на Буковині
4. тамувати — ТАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. Зупиняти, затримувати вільний рух, плин чогось. Андрій розстебнув на грудях френч і підніс високо вгору поранену руку, .. це він тамував кров (Ю. Яновський); – Живемо... Звичайнісінька рана... Ага, друга. Ух, ти!.. Словник української мови у 20 томах
5. тамувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Зупиняти, затримувати вільний рух, плин чогось. || у сполуч. зі сл. пориви, бажання, прагнення тощо. Стримувати чиїсь дії, угамовувати, заспокоювати когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тамувати — ЗУПИНЯ́ТИ (примушувати когось, щось стати, спинитися), СПИНЯ́ТИ, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ розм., ЗАПИНЯ́ТИ діал.; ЗАТРИ́МУВАТИ із сл. хода, біг і т. ін. Словник синонімів української мови
7. тамувати — Тамува́ти, -му́ю, -му́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. тамувати — ТАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Зупиняти, затримувати вільний рух, плин чогось. Андрій розстебнув на грудях френч і підніс високо вгору поранену руку,.. це він тамував кров (Ю. Янов., II, 1958, 172); — Живемо… Звичайнісінька рана… Ага, друга. Словник української мови в 11 томах
9. тамувати — Тамува́ти, -му́ю, -єш гл. 1) Останавливать, удерживать. Кровцю тамовали. Гол. І. 93. Тиха вода греблю рве, а бистра тамує. Ном. № ЗОЗО. Словник української мови Грінченка